Вирішила зробити сюрприз і приїхала без попередження. Двері відчинила власним ключем і мало не зомліла від смачних запахів, якими була наповнена квартира. біля плити стояла білявка і смажила щось. Я одразу зрозуміла, що то Ольга – дівчина мого сина. Однак, коли я представилась, блондинка ледь на ногах встояла.
Три роки тому я не мала іншого вибору окрім як поїхати на заробітки тоді мій чоловік саме на ноги ставав у прямому сенсі цього слова. Ніч, слизька дорога після посиденьків із друзями, надовго зробили його малорухомим. на те. щоби врятувати його ми витратили все, що мали, а попереду був ще довгий і досить вартісний шлях до повного одужання.
Я й не сумнівалась особливо. Одного дня зателефонувала до тітки в Чехію і запитала, чи можу я до неї приїхати і чи не допоможе вона мені, хоча б перший час.
Так, могла б приїжджати, але коли твою квартиру закладено, а ще й гроші треба на спеціалістів чималі. то якось не дуже поспішаєш собі і яблуко придбати не те щоб витрачатись на дорогу. Тож увесь цей час я сиділа на заробітках безвиїздно.
За цей час багато чого змінилось. Ми таки вилізли із бргової ями, чоловік мій почав ходити, хоч і з палицею, але стояв на своїх двох. У мого сина з’явилась дівчина – Оля. Син мій мовчун, але я все ж почула її коли ми із ним розмовляли одного дня. “Костику я дома” – сказала вона тоді і я почала розпитувати. Він сухо відповів, що так, живуть разом уже пів року. Поки нічого серйозного, знайомити поки не хоче. бо сам ні в чому не впевнений.
А тут накрила мене туга за домом, та так, що й не дихнути. Одного дня так важко стало, що витратити кілька сотень на дорогу додому уже не здавалось чимось не хорошим. Зібралась, і поки не передумала – рушила.
Відчинила я квартиру своїм ключем і ледь свідомості не втратила від запахів. Голодна я з дороги, а тут така смакота у повітрі. Зайшла на кухню, а там білявка щось смажить. Я одразу привіталась і з цікавістю стала роздивлятись майбутню невістку. Про себе відзначила, що вона мабуть старша від мого сина на добрий десяток років:
— Вибачте, – трішки злякано сказала вона мені, – але хто ви. Звідки у вас ключі від нашої квартири.
Мені так цікаво стало від того “нашої”. Кажу їй:
— Я – мама Костика – свекруха твоя. Раїса Ігорівна.
Дівчина якось одразу зблідла і осунулась:
— Як, мама Костика. Валентин же казав, що вдівець.
Тут уже мені стало цікаво і я запитала а хто ж вона така.
Мій чоловік упадав за Ольгою останні дев’ять місяців. Вона працювала в одній із тих установ, де мій чоловік проходив реабілітацію. Зустрічаються вони, інколи Ольга приїздить до нього, або він до неї. Про те, що у мого чоловіка є дружина вона не знала. Для неї мене не існувала, а мій чоловік був удівцем. навіть Костик – син мій правди їй не сказав, втім, як і мені.
Оля хлипала, просила пробачити її і казала, що ніколи б в житті на таке б не пішла. Так і вийшла із квартири вибачаючись і ледь розбираючи дорогу від сліз.
а я лишилась у своїй квартирі чекати “своїх” чоловіків. Валентин приїхав із букетом троянд, став на коліна, влаштував просякнуту фальшу сцену покаяння. Син навпаки – сказав, що у наші стосунки не вмішується і що у нього своє життя, а ми повинні розібратись самі.
Я того ж дні повернулась у Чехію. Ні з сином, ні з чоловіком більше не спілкуюсь, хоча часто хочу зателефонувати і по старій звичці розповісти, як у мене справи.
Скоро перше вересня, мій син студент і потрібно буде оплатити навчання. три роки це я робила, атепер рука не підіймається.
Мама каже, що я не повинна вмішувати у цю ситуацію сина. Говорить, що Костик не правий, але в чомусь вона його розуміє, адже він жив із татом і може просто не знав, як бути. Мама просить дати сину освіту, адже це його квиток у життя і потім я гірко шкодуватиму, що через образу не виконала свого материнського обов’язку.
А я вже й не знаю, як мені тепер бути. На душі так гидко.
У словах мами є правда, але не тільки чоловік – син теж говорив мені не правду тоді.
І як тепер бути? Ви б змогли таке простити, хай і єдиній дитині?
Оплатили б його навчання?
28,08, 2023
Головна картинка ілюстративна.
