Є в житті речі, які не зрозумієш, поки серйозно не промахнешся або не підеш на великий ризик. Саме цей ризик або ті помилки і допомагають стати нам тими, ким ми є. Так, наші невдачі ламають нас, але ще й формують. Я кохала свого колишнього чоловіка і хотіла, щоб у нас все вийшло, хоч ми і не були створені один для одного. Можливо у нас і не було майбутнього від початку, але не вийшовши за нього заміж, я б не зрозуміла багато важливих речей:
Я гідна. Раніше я вважала себе нінащо не спроможною, і мій колишній чоловік цим користувався. Він постійно вказував на мої слабкості при кожній суперечці. Якби я не вийшла заміж за неправильну людину, мені б не довелося самій розбиратися зі своїм життям, з маленькою дитиною на руках. Я б не зрозуміла, чого я варта, бо продовжувала б здогадуватися, хороша я дружина і мама чи ні. Але коли навколо тебе все валиться, у тебе немає вибору: ти просто шукаєш вихід, ти розумієш, на що ти здатна і чого варта.
Я можу ділити простір з кимось ще. До цього шлюбу я ніколи не мала тривалих стосунків. Я ні з ким не жила і не ділила настільки свій простір з кимось. Я не вірила, що зможу, напевно, тому і вийшла за того, кого любила, але хто не підходив мені. Я просто не вірила в себе. Але виявляється, я можу. Можу ділити з кимось простір і час. Я можу будувати з кимось життя.
Я більше не залежна від когось. Я була високої думки про свого колишнього чоловіка. Але як з’ясувалося, він ніколи так не думав про мене. Частково я думаю, що ми потребували один одного, але не хотіли. Тепер же я можу сказати, що мені більше ніхто не потрібен. Якщо чоловік грубий, дивний або неадекватний, я скасовую побачення. Якщо я зустрічаю когось, і не бачу потенціалу, я йду далі. Я не погоджуюся на абищо. Я хочу гідного і дочекаюся кращого, тому що більше не залежна від когось.
Я можу подбати про себе. Не зрозумійте неправильно: завжди добре мати когось поруч. Я б хотіла мати поруч чоловіка, але так як мій шлюб не вдався, я змогла зрозуміти, що можу і сама подбати про себе, навіть якщо це важко. Навіть якщо іноді мені потрібна допомога.
Я досить сильна, щоб самостійно виховувати доньку. Ніколи не думала, що зможу так. У мене була сусідка – мати-одиначка, і я думала, що ніколи не зможу так, як вона. Але я справляюся. Уже три роки. Вийшовши заміж не за того, я зрозуміла, що «ніколи» дуже небезпечне слово. Тому що в багатьох випадках у нас просто неправильне уявлення про щось. Ми самі створюємо кордони і установки для нашого розуму.
Я повинна бути більш терплячою. У кожного є недоліки. Я не терпляча. І розлучення змусило мене навчитися бути терплячішою. Я зрозуміла, що часом занадто тисну на людину, хоча іноді це корисно.
Я не буду ідеальною кожен день. Я дуже самокритична. Я можу в подробицях розповісти, в чому я можу бути кращою. Але розлучення і самостійне виховання дочки навчило мене, що я і не повинна бути завжди ідеальною. Всі ми вчимося і вдосконалюємося поступово.
Я можу побудувати життя з кимось. Я довго переживала, що одна з нашої компанії друзів залишуся незаміжня. Я думала про це, як про головну мету. Але тепер, через три роки після розлучення, я знаю, що готова до справжніх стосунків. Я навчилася сама жити щасливим і повноцінним життям, так що це найкращий час, щоб знайти свою половинку.
Тепер я знаю, яка мені потрібна людина. Моє розлучення навчило мене, що я зовсім не на те звертала увагу в людині. «Хімія» важлива, але ще має бути і сумісність. Наші цінності з моїм колишнім чоловіком не збігалися. Я зрозуміла, що не досить добре шукала собі близьку людину. Тепер по-іншому.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
