Я виховувала свого сина сама. Чоловік ще багато років тому, коли дитині було чотири роки, поїхав на заробітки і більше не повернувся. Добре хоч гроші надсилав регулярно.
Я знала, що там у нього нова сім’я і мені було важко змиритися з втратою коханого чоловіка, тому нових стосунків я так і не мала – всю себе присвятила дорогому синочку.
Я заборонила собі заглядатись на чоловіків, навіть подруги якось відсіялися. Присвятила себе вихованню сина.
На диво син ріс добрим і спокійним. Закінчив навчання, влаштувався працювати. Тоді й почалися у нас непорозуміння. Син перестав реагувати на мої зауваження, не говорив, коли повернеться з роботи, не слухав моїх порад.
ну а потім у його житті з’явилась ота Марина. Спочатку він не збирався знайомити знайомити її зі мною. Лиш коли вони уже заяву віднесли до РАЦу і гостей запросили на весілля, тоді він її привів.
Зустріч у нас була натягнутою. Я одразу зрозуміла все про цю дівчину і відчула, що вона не пара моєму синочку. Оскільки вона все одно не мала стати дружиною мого сина, то я й не цікавилась нею а просто сиділа і слухала, що там син розповідав. А наступного ранку поїхала до нього на роботу і вирішила висловити йому все, що думала щодо його рішення.
Уявіть моє здивування. коли мій рідний, єдиний син, заради якого я жила усе життя сказав, що я не маю права втручатись в його життя:
— Я хочу розставити всі крапки над “І” одного разу і більше не повертатись до цього питання. Це мій власний вибір. Тож або ти його приймаєш, або ми з тобою припиняємо всіляке спілкування, – сказала мені моя дитина.
Почувши таку відповідь я усвідомила, що от так сходу вплинути на нього не зможу – треба виявити хитрість.
Я вирішила поговорити із його нареченою на одинці. Я повинна була дати зрозуміти цій дівчині, що у нашій родині її ніхто не чекає і що ніякого весілля не буде.
Вона відчинила двері їхнього помешкання, запросила мене на каву. Поводилась дуже спокійно, навіть, “мамою” мене назвала кілька разів.
Саме коли ми із нею розмовляли у коридорі син і повернувся з роботи. Я говорила голосно, адже емоції переповнювали, тож чув він з-за дверей усе.
Уявіть, він узяв мене за лікоть і вивів зі своєї квартири. Сказав лиш, що віднині я про його існування повинна забути. От так із мамою рідною. яка намагалась його від найбільшої помилки захистити.
Три роки минуло. У мене вже є двоє онуків, але їх я й на фото не бачила. Усі новини про життя сина я дізнаюсь від друга його дитинства, адже син мій рідний переїхав із тієї квартири і не сказав куди. на дзвінки він не відповідає і спілкуватись бажання не має.
Я ж дуже хочу із ним помиритись, не раз про це казала і другу його, але він не реагує.
хай би вже жив зі своє Мариною, мені байдуже, головне, аби хоча б інколи приїздив, бо мені дуже самотньо одній.
Як думаєте, у мене є шанс ще хоч раз його побачити? Хіба ж так може дитина зі своєю мамою вчинити?
04,06,2023
Головна картинка ілюстративна.