Ми із чоловіком уже три роки разом. Живемо в квартирі, яка належала мені ще до шлюбу, дякую батькам, обдарували мене по-царськи. Вона однокімнатна, але дуже затишна, я люблю свою квартиру. За час шлюбу ми з чоловіком довели її до пуття.
Але зрозуміло, що все життя в ній жити ми не будемо, вже хочеться дітей завести, та не одного, а в моїй однокімнатній буде тісно. Який варіант є? Та як у всіх – брати іпотеку. А для цього треба збирати на перший внесок. Саме цим ми із чоловіком зараз і займаємося.
У нас із чоловіком роботи не дуже грошові, але я знайшла собі підробіток у мережі, а чоловік вдвох з другом шаманить машини вечорами та у вихідні. Втомлюємося обидва, зате сума накопичень на рахунку приємно збільшується. Хоча й не так швидко, як би хотілося.
Мої батьки сказали, що теж трохи складатимуть, щоб допомогти нам грошима. На багато ми не розраховуємо, тим більше, що одну квартиру вони мені вже купили. Але в нашому варіанті кожна копійка буде не зайва. А свекруха лише поради роздає.
– Не знаю, навіщо ви щось там назбирали надумали. Продали б квартиру, ось вам і перший внесок, – здивовано хитає вона головою.
Але ми продавати нічого не збираємось. Я не хочу свою нерухомість перетворювати на перший внесок, це безглуздо. Чоловік мене теж підтримує. Цю квартиру можна буде здати і буде нам підтримка у платежах з іпотеки.
– Зате потім дитині не доведеться морочитися з житлом, – розсудили ми з чоловіком і продовжували збирати.
Але свекруха все не вгамовувалася зі своєї ідеєю продати мою квартиру.
– Боже, сину! На тобі вже тільки очі й лишилися! Скільки можна себе витрачати цією роботою та підробітками! Ну, є ж інший варіант, навіщо ти себе не шкодуєш, – голосила вона над моїм чоловіком.
– Немає в нас іншого варіанту. Ця квартира моя. Я вирішила, що продавати її не буду. На це є багато причин, – постаралася я вкотре пояснити свекрусі стан справ.
– Це яких таких причин? – узялася в боки вона.
– По-перше, я не хочу у разі розлучення залишитися ні з чим, по-друге, коли у нас будуть діти, то у них буде додаткова житлова площа, по-третє, здаючи цю квартиру простіше буде виплатити іпотеку, – пояснила я все по пунктах.
Але свекруха почула тільки про розлучення. Ще й сина намагається налаштувати.
– Ось дивись, сину, ти зараз гроші вкладаєш, щоб квартиру купити, а вона потім з тобою розлучиться і половину відхопить!
– Та не відхопить – її внесок у цю квартиру такий самий, як і мій, – не витримав уже чоловік.
– Так і залишишся з боргами та без житла. Йому прямо кажуть, що думає його дружина про розлучення, але він не чує, – сплескувала руками свекруха.
– Зате ти тільки про розлучення почула, ні про дітей, ні про оренду не чула, а в розлучення вчепилася! – Чоловік уже говорити спокійно не міг.
Тоді я попросила свекруху зробити по іншому. якщо вона не розуміє, чому я не хочу продавати свою квартиру, то хай продасть свою трикімнатну. Частину грошей нам, а частину хай витратить на власне житло.
Бачити потрібно було її реакцію, Прямо класика комедійного жанру. Зрештою сказала, що все про мене зрозуміла і єдине що мене хвилює їй віднині відомо. Поставила чоловіка перед вибором: я, або вона.
Ну не знаю. Живе поки зі мною. На перший внесок відкладаємо, а свекруха приходячи на гостину зі мною не вітається, навіть. ну й нехай. межі і плюс.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.