— Я син свого тата, ось підтвердження. – проклав дорогоцінний папірець на стіл перед матір’ю мій чоловік, – Мамо, хоч поглянь, – просив він. Але Ольга Тимофіївна сиділа і невдоволено сопучи дивилась у вікно: “Чого тобі тут треба, – мовила з притиском. – Чого ти досягти хочеш? Вийди. Просто, йди звідси”.
З чоловіком ми познайомились в інституті. Обоє студенти із інших міст, жили в одному гуртожитку і часто зустрічались на кухні, адже готували їжу у своїх кімнатах саме ми. Вже пізніше я дізналась, що не від любові до кулінарії мій чоловік смажив бараболю і борщі варив. Саме так він віддячував своїм друзям із кімнати за те. що вони дозволяли йому із ними харчуватись.
Мій Вадим із багатої родини, у нього є брат і сестра. Проте, для його батьків він не існує зовсім. Він сам ніколи не жалівся на них, не розповідав слізливі історії свого дитинства, але я бачила. що йому важко. Та й вразило його дуже, те як до нього ставились мої батьки.
Мама йому каже: “синочок”, а він у сльози й з хати. Потім уже. коли трішки узяв себе в руки зізнався їй. що від рідної матері таких слів ніколи не чув. та й батько окрім як “чуєш, ти”, до нього не звертався.
Сестра і брат також сторонились мого чоловіка:
— Вони хороші, – запевняв він мене, – просто бачили з дитинства. як мама і тато до мене відносяться. та й отримували вони на горіхи, якщо зі мною грались.
Для мого чоловіка тема сім’ї була табу завжди. Лиш перед весіллям, коли я просила у нього написати запрошення для його батьків, він із гіркотою мовив. що до нього вони не прийдуть точно: “Я ж їм чужий”. Тоді я розговорила свого чоловіка і почуте мене глибоко вразило.
Виявилось, що мій чоловік середній із дітей. Поява його співпала із часом. коли батько був на заробітках. та й мама не була свята. судячи з усього, адже ніколи не заперечувала того, що батько двох інших дітей не може бути татом мого чоловіка.
— Я був чимось, на кшталт важкого обов’язку для них обох. Для мами і тата я був нагадуванням про щось неприємне. Напевне, я їх навіть розумію у чомусь. Все ж. не кожен витримає бачити наслідки помилки однієї, щодня.
Запрошення ми надіслали, але на весілля ніхто з рідні чоловіка так і не прибув. Вадим до них їздив раз на рік завжди, але після повернення ще довго не міг оговтатись. Я добре бачила, що батьків він любить і їхнє ставлення його глибоко чіпляє і перевертає душу.
Я сама запропонувала йому зробити той тест. Вадим мав очі свого батька, мене дивувало. як батьки не бачать тієї схожості неймовірної.
— Не знаю, що там твоя мама накоїла, але ти син свого тата і край. Потрібно лиш відкрити їм очі.
Ми разом поїхали до його батьків із тим папірцем. Дивна та була картина: сивочолий чоловік їде у дім батьків доводити що він їхня дитина. Але потрібно було поставити крапку у цій історії довжиною у життя. У нас уже й онуки є, можна було б і змиритись, але для Вадима то було важливо. Сам тато і дід, він не розумів, чому мусив потерпати, за що?
Коли папірець який доводив. що Вадим є сином свого тата на усі 99% лежав перед Ольгою Тимофіївнеою, вона на нього навіть не поглянула.
— Може й так, – мовила вона сухо, – Але мене це не обходить. Байдуже. Чого тобі тут треба, – мовила з притиском. – Чого ти досягти хочеш? Вийди. Просто, йди звідси.
Такою ж була реакція і його батька. Дивно було узагалі звідки у них можуть бути сумніви, адже вадим мав татові великі руки і широко посаджені очі. Навіть одна біла брова і та у нього була татова. Як можна говорити, що він не твій син якщо тут і без тестів видно, що то твоє?
Після тієї сцени минуло п’ять років. Немає уже не матері, ні батька мого Вадима. Брат і сестра не вважали за потрібне, навіть нас повідомити, хоча номер телефону у них був:
— Це не наша примха, – відпвіли обоє, коли ми запитали, чомсу вони так вчинили – на те була остання воля батьків.
Зі своїм чоловіком я уже більше тридцяти років разом. він прекрасна людина, добрий батько і найкращий у світі дідусь.
От тільки ніяк я не можу зрозуміти його батьків. Як же так можна?
Ну як можна горнути до себе одне дитя, а іншого, навіть на ім’я не назвати? Ну хіба так буває?
30,10,2023
Головна картинка ілюстративна.
