fbpx

Я тримала в одній руці пилу, а в другій дрельку і голосно ревіла! Як це сталося? Чому замість моєї мрії я сама, своїми оцими руками, купила це

Мені сорок п’ять, середньої комплектації, навіть симпатична, коли висплюся. Звати Оксана, мати двох дітей, дружина Івана. Живемо ми в селі і за рахунок цього якось виживаємо, бо обоє бюджетними. На літо Іван їздить на заробітки, а я теж їду замість відпустки на лохину чи огірки…

І ось в мене, середньостатистичної української жінки, з’явилася мрія хоч трохи вернути молодість і красу. Найпершим кроком в цьому списку я обрала грандіозне – купити фотоепілятор. Зарплата у мене маленька, тому я відкладала з кожної скільки могла, двісті, триста, інколи п’ятсот гривень.

Коли мені було сумно чи важко, замучили діти своїми вимогами і чоловік зі своїми претензіями, я діставала свою шкатулку і перераховувала гроші та мріяла…

Ось я вся така гладенька, красива йду і сяю просто, одразу чоловік стає милим і турботливим, діти слухняні і самостійні… Життя стає просто неймовірно прекрасним…

Нарешті я назбирала потрібну суму і в день Х поїхала придбати те, про що мріяла понад рік.

І ось заходжу я в магазин, далі все в тумані, а потім я стою на зупинці і тримаю в руках електропилу і шуруповерт, щоб чоловік зміг нарешті зробити людський парник…

Як таке могло статися? Що зі мною не так?

Я закрилася в спальні і ревіла… Нащо я це зробила? Бо треба?

Для чого мені парник за десять тисяч гривень? Якщо я на ці гроші можу купувати помідори круглий рік десь років п’ять?

– Оксано!, – вивів з задуми голос матері, – Ти не бачиш, що огірки жовтіють? Піднімайся та йди зривати й закривай!

– Там не багато огірків, діти з’їдять так, – кажу втомлено.

– З’їдять? А взимку що будете їсти?

І мене осінило! Ось. Причина просто переді мною!

– Злізь з вишні, я на зиму пару банок закручу!

– Злізь з черешні, компот зробимо!

– Не їж смородину – повидло закрию!

– Не чіпай малину варення буде!

– Яблука на повидло і сушениці!

– Аґрус ще зелений, а що закривати будемо?

– Сливки сушити, бо не багато вродило.

– Горіхи ще зелені не їж, буде на зиму як висушимо.

– Картоплю молоду не їж, бо ще пів пивниці старої! Хай буде на зиму!

– Капусту не чіпай, бо не буде що наквасити!

– Перець і помідори на салат!

– Кукурудза курям! Вони теж їсти хочуть!

– Курей не чіпай. Вони яйця несуть, хіба оту стару облізлу курку, їй років п’ять…

– Свиня на Різдво!

– Качки на тушонку!

– Індики в морозилку!

– Абрикоси на продаж!

– Молоко, сир, сметана на продаж, щоб копійка в домі була!

Все життя на потім… На колись… На майбутнє.

А зараз роби та запасай, закручуй, заморожуй, складай… Колись пригодиться… В мене ж діти, двоє, треба ж і їх виростити та життю навчити.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page