Мені сорок п’ять, середньої комплектації, навіть симпатична, коли висплюся. Звати Оксана, мати двох дітей, дружина Івана. Живемо ми в селі і за рахунок цього якось виживаємо, бо обоє бюджетними. На літо Іван їздить на заробітки, а я теж їду замість відпустки на лохину чи огірки…
І ось в мене, середньостатистичної української жінки, з’явилася мрія хоч трохи вернути молодість і красу. Найпершим кроком в цьому списку я обрала грандіозне – купити фотоепілятор. Зарплата у мене маленька, тому я відкладала з кожної скільки могла, двісті, триста, інколи п’ятсот гривень.
Коли мені було сумно чи важко, замучили діти своїми вимогами і чоловік зі своїми претензіями, я діставала свою шкатулку і перераховувала гроші та мріяла…
Ось я вся така гладенька, красива йду і сяю просто, одразу чоловік стає милим і турботливим, діти слухняні і самостійні… Життя стає просто неймовірно прекрасним…
Нарешті я назбирала потрібну суму і в день Х поїхала придбати те, про що мріяла понад рік.
І ось заходжу я в магазин, далі все в тумані, а потім я стою на зупинці і тримаю в руках електропилу і шуруповерт, щоб чоловік зміг нарешті зробити людський парник…
Як таке могло статися? Що зі мною не так?
Я закрилася в спальні і ревіла… Нащо я це зробила? Бо треба?
Для чого мені парник за десять тисяч гривень? Якщо я на ці гроші можу купувати помідори круглий рік десь років п’ять?
– Оксано!, – вивів з задуми голос матері, – Ти не бачиш, що огірки жовтіють? Піднімайся та йди зривати й закривай!
– Там не багато огірків, діти з’їдять так, – кажу втомлено.
– З’їдять? А взимку що будете їсти?
І мене осінило! Ось. Причина просто переді мною!
– Злізь з вишні, я на зиму пару банок закручу!
– Злізь з черешні, компот зробимо!
– Не їж смородину – повидло закрию!
– Не чіпай малину варення буде!
– Яблука на повидло і сушениці!
– Аґрус ще зелений, а що закривати будемо?
– Сливки сушити, бо не багато вродило.
– Горіхи ще зелені не їж, буде на зиму як висушимо.
– Картоплю молоду не їж, бо ще пів пивниці старої! Хай буде на зиму!
– Капусту не чіпай, бо не буде що наквасити!
– Перець і помідори на салат!
– Кукурудза курям! Вони теж їсти хочуть!
– Курей не чіпай. Вони яйця несуть, хіба оту стару облізлу курку, їй років п’ять…
– Свиня на Різдво!
– Качки на тушонку!
– Індики в морозилку!
– Абрикоси на продаж!
– Молоко, сир, сметана на продаж, щоб копійка в домі була!
Все життя на потім… На колись… На майбутнє.
А зараз роби та запасай, закручуй, заморожуй, складай… Колись пригодиться… В мене ж діти, двоє, треба ж і їх виростити та життю навчити.
Фото Ярослава Романюка.
