Я вчора дізналась хвилюючу і радісну новину для нас із чоловіком. Десять років на це очікували, вже й надія зникла, а тут на тобі – справжнє чудо. Проте, повідомивши новину його мамі отримали у відповідь купу негативу, а все тому, що ми у неї змушені жити, адже наш дім для життя не придатний поки.
Як з’ясувалося, думати про поповнення у родині мені не можна. Ні, не подумайте – я тільки за і чекала цього багато років. Так вирішила моя шанована свекруха. Вона вважає, що ми вчиняємо вкрай необдумано і по-дитячому. Та й узагалі, нині не та ситуація у нас. Он сина зовиці на ноги поставити треба, собі з житлом розібратись повинні, а тоді вже про себе думати.
У чоловіка є молодша сестра. Їй 26 років і має вона вже 2-річну дитину. Вона розлучилася зі своїм чоловіком через рік після весілля та повернулася жити до мами.
Свекруха ще працює, а зовиця сидить у декреті. Татусика закрутило вихором усіх цих подій і він просто зник, тому доводиться їм виживати на допомогу та копійчану зарплатню Ірини Олегівни.
А ми не мали іншого виходу, окрім як до свекрухи переїхати тимчасово. наше житло в Ірпені поки для життя не придатне, але ми віримо, що скоро там усе відновлять. Ми обоє працюємо і хоч заробіток не надто великий, але вистачає на життя і на те, щоб допомагати свекрусі і зовиці.
А тут – чудо вимолене. Тест за десять років уперше показав дві смужки. Ми вже й не сподівались на таке і не надіялись. Сіли з чоловіком обійнялись і довго навіть слова мовити не могли. Ми все розуміли, не просто нині, але ж хіба то не знак, що все налагодиться?
— Ви про що мені нині говорите? Ніби не знаєте, яка ситуація. Та й куди – оводить свою двокімнатну квартиру свекруха. Куди я у вас питаю?
Мені так прикро стало, так прикро. То зовиці і її сину місце є, а от для нас не знайдеться?
Три дні ходила сама не своя, а потім викликала на розмову чоловіка. Справа у тому, що у квартирі свекрухи третя частина належить моєму чоловіку. Тобто за усіма показниками нашою є менша кімната. Не хороми, звісно, але хоч щось.
Я за те, аби узагалі цю квартиру продати, а кошти на трьох розділити. Так буде справедливо і кожен матиме свою частку і не виникатиме от таких непорозумінь.
Мене мама відмовляє, чоловікова узагалі спілкуватись із нами не бажає, але я не розумію – чому? Хіба ми чуже просимо? Нам потрібно наше і все.
Хіба б ви вчинили інакше з огляду на обставини?
08,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
