Я не знаю, що сталося з моєю мамою, але те, що вона зробила у свої 76 років, просто не піддається здоровому глузду. У свої 76 років мама вийшла заміж за чоловіка, який такого ж віку. У молодості вони зустрічалися. Але тоді життя їх розвело. Тата не стало, коли мамі було 65 і вона говорила, що тепер все і вона заміж не піде. У неї є я і є онуки, нас достатньо. Але ось вона зустріла цього Геннадія. Не минуло й двох місяців з їхньої зустрічі, як вони зіграли весілля.
Я не маю нічого проти маминого щастя. Хай би жила зі своїм Геннадієм, хай би раділи життю. Але річ у тому, що Геннадій у прямому значенні цього слова не має за душею нічого.
У нього навіть немає своєї квартири. Аж четверо дітей та вісім онуків. Подумати тільки. Ну а на мамі моїй три квартири, які здаються, дача, та ще й машина. У разі чого, успадковувати все це буде в першу Гена і його родичі, які, я впевнена, будуть дуже навіть за спадщину.
Мама навіть не думає про те, що є я та її двоє онуків. У мене хоч квартира, однокімнатна. Там ми живемо з донькою та онукою. Дочка розлучилася того року і з дитиною приїхала жити зі мною. У сина теж немає житла, збирається одружитися. Але мама про це не думає.
Я не проти її щастя, але попросила нас убезпечити і переписати все майно не на мене – на онуків. Мама ніби й як за була, але через день подзвонила і сказала, що поки жива того не робитиме, бо так не радить Генадій. Каже, потім розберусь, а поки все що її – їй хай і належить. Вона його підтримує.
Я спати не можу. І що його робити? Прилетіло звідки не чекали.
Головна картинка – pexels.
