У нас зі свекрухою завжди були рівні відносини. Великої любові не було але й непорозумінь між нами не виникало. Ми з чоловіком живемо окремо тож бачимо Людмилу Ігорівну ми раз максимум, два на тиждень.
У нашій родині давня традиція – щоп’ятниці ми з чоловіком їдемо у великий гіпермаркет і закуповуємо продукти на тиждень, не тільки собі але й свекрусі.
Так було і минулої п’ятниці з цією лиш різницею що цього разу на закупи поїхала я сама. Мого чоловіка у його єдиний вихідний знову викликали на роботу. Він зателефонував матері пояснив, що сьогодні не вийде і скоріш за все продукти ми придбаємо їй завтра, тож і не дивно що свекруха мене не чекала.
Я лиш нещодавно навчилася кермувати автомобілем. Їздити самій мені ще поки лячно, не відчуваю себе за кермом впевнено, але подруга яка має більший досвід зголосилася допомогти. Тож ми із нею півдня витратили на те аби завантажитись продуктами на тиждень на дві родини.
Я знала що у п’ятницю моя свекруха на роботі. Без задньої думки зайшла в її квартиру відчинивши двері своїм ключем. Спочатку поставила одні пакети потім інші з ліфту перенесла, не дивно що я не одразу побачила їх на кухні.
Не знаю на чиєму обличчі було більше здивування і обурення, на моєму чи на обличчі мого тата. Так, так, на кухні у моєї свекрухи була ідилія: мій тато пив разом з моєю свекрухою чай.
Я привіталася почала говорити сама не знаючи про що, але мені було дуже незручно, адже усвідомила всю неоднозначність ситуації. Ще зранку я розмовляла з мамою і вона казала що тато йде на роботу. На кухні у моєї свекрухи він точно не повинен був опинитися.
— О, доню і ти тут, як добре, – каже тато награно щасливо, – А я прийшов поремонтувати кран у ванній. Кому ж її ще попросити?
Аргумент так собі, адже усю роботу по дому свекрухи завжди робив мій чоловік. Та й не в характері моєї свекрухи кликати когось крім свого сина. Якби кран хоча б одну зайву краплю пропустив мали б ми із чоловіком що слухати. Мовчати б вона точно не стала.
Я вийшла з квартири червона мов мак. Напевно, якби була дитиною могла б подумати що справді тато прийшов допомогти свекрусі але ж я вже доросла жінка. Для кого ці казочки?
Тиждень минув, ні тато, ні свекруха моя про той випадок не згадують я теж мовчу. Проте на душі в мене неймовірно гидко, не можу дивитися рідній мамі в очі, навіть розмовляти з нею не можу спокійно.
Як вважаєте, можливо мені потрібно розповісти їй те що я бачила? А з іншого боку що я такого бачила: просто тато пив чай з моєю свекрухою нічого такого.
Але ж питань більше ніж відповідей: чому він там був і не сказав про це матері моїй? Значить, щось нечисте? Але якщо й так то чи моя це справа? Хоча, мова ж іде про мою сім’ю і про мою рідну маму і про рідного тата.
Ох і заплуталася я сама не знаю що думати. Чоловікові нічого про це не розповідала, адже знаю, що його реакція буде гострою.
Ходжу який день сама не своя… Усе думаю розповісти чи ні. А якщо розповім, чи не буде це найбільшого моєю помилкою в житті. А з іншого боку: можливо саме мовчання помилка?
Підкажіть як би ви вчинили на моєму місці.
30,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
