Як тільки сестра нас прихистила, я одразу вирішила, що не буду сидіти склавши руки. Хоч у мене і двійня, якій ще й трьох років не було, але я усі домашні клопоти на себе узяла. Прала, готувала, прибирала, на городі і квітнику поралась. Все, аби не бути обузою для сестри.
Тож для мене стало повною несподіванкою, що за три місяці вона попросила, аби я нове житло підшукала. Ще й додала, що через мене у них в сім’ї відносини зіпсувались.
Ми із сестрою жили у різних куточках України, так уже склалась доля. Вона ще у студентські роки заміж вийшла, перевелась на заочне і осіла в селі чоловіка.
Тут у них величезна і дружна родина, гарний дім, господарка. Сестра моя вчителює у місцевій школі, мають вони із чоловіком уже й двох синів.
У вересні минулого року, сестра мене покликала до себе. Я б і не поїхала, адже малесенькі дітки були, але чоловік посадив в авто і завіз. Як виявилось, дуже вчасно, бо жити тепер у нашому домі не можливо.
Три місяці я у сестри жила і старалась з усіх сил їй допомагати. Дітки у мене спокійні, їх двоє, граються собі у парі, а я то їсти приготую, то в аті приберу, то на квітнику чи городі пораюсь. Соромно ж щ сидіти склавши руки. Вечорами, шила і підшивала одяг людям, адже зайва копійка зайвою ніколи не буде.
Я старалась родину сестри смачненьким порадувати. Вставала трішки раніше за всіх і до сніданку чи пиріжечків спечу, чи курочку приготую. Та й працюють вони важко, тож я поки вдома була старалась зробити все так, щоби уже повернувшись їх чекала смачна і ситна вечеря, чистий дім і затишок.
А тепер уявіть моє здивування, коли сестра мене попросила переїхати у будлинок, який вона для мене знайшла. Прямо сказала, що через мою присутність у неї із чоловіком стосунки геть розладнались. Якщо раніше він їй в усьому допомагав і гарно до неї ставився, то тепер лиш дорікає і мене у приклад ставить. Мовляв, я краща господиня і все встигаю навіть з двома малюками, а сестра все його просила то їсти зварити, то город допомогти висапати, то ще щось зробити.
Я, звісно ж з’їхала, але колишніх стосунків із сестрою у нас уже немає. Вона намагається до мене прийти на гостину, а мене до себе й не кличе. та й із зятем у них не все гаразд. Діти мені розповідають. що тато із мамою часто стосунки з’ясовують і тато гримає.
Сестра нещодавно прийшла дуже засмучена. Я спитала що сталось, а вона в сльози і сказала, що через мене у її сім’ї все йде до розлучення. Мовляв я своїми борщами пирогами котлетами на пару і варениками в один день зіпсувала їй життя.
Мені так прикро. Я ж старалась, трудилась, а мене ще й винною зробили.
От скажіть, хіба ж у цій ситуації є моя вина. Чи мала сидіти склавши руки?
Ольга Т.
