fbpx

Загудів телефон, і Кирило побачив на екрані ім’я дружини. Колишньої дружини. Півроку тому Кирило дізнався про її невірність

«Ранок добрим не буває» — пробурмотів Кирило, заходячи в майстерню. Він подумав, що цей вислів безглуздий. Ранок буде добрим, якщо добре ставитимешся до людей.

Загудів телефон, і Кирило побачив на екрані ім’я дружини. Колишньої дружини. Півроку тому Кирило дізнався про її невірність. Він завжди був недостатньо хороший для неї. Марину дратувало його ставлення до людей.

«На тобі всі їздять». «Ти безхарактерний» — з цих слів починалася кожна їхня суперечка. Як він міг її покохати. Що на нього найшло, коли він взяв її за дружину? Фінал є закономірним. Він застав дружину з однокласником, коли раніше приїхав з роботи. Тепер вони ділили квартиру і ці дзвінки були витонченим способом його подіставати. Кирило негайно відхилив виклик.

Забряжчав дзвіночок, у майстерню зайшов чоловік похилого віку. Сказати, що він старий, означало нічого не сказати. Років за дев’яносто. Поклав на стіл ноутбук і попросив його відремонтувати. Кирило мимоволі посміхнувся. Апарат був таким же давнім. «Пентіум» кінця вісімдесятих. Він не зможе його полагодити, навіть якщо дуже захоче. Він про це сказав дідові, але той і чути не хотів заперечень. Ноутбук був подарунком його покійної дружини, він йому дуже дорогий.

Кирилові стало шкода діда. Що робити? Як пояснити, що ремонтувати його марно? Проте не довелося нічого казати. Обличчя діда зблідло. Він похитнувся. Якби не реакція хлопця, який схопив чоловіка за руку, він упав би на підлогу. Кирило не хотів викликати швидку, а запропонував відвезти дідуся додому. «Щось, придумаємо з вашим ноутбуком». Старий погодився, і Кирило вивів його до своєї машини.

Андрій Петрович жив на краю міста. Потрібно було їхати сорок хвилин, щоб дістатися до його дому. Кирило розмірковував, що знову втратив робочий день і як дороблятиме роботу. Ні, він ні краплі не шкодував витраченого часу. Це нормально, допомогти людині у біді. Він завів дідуся в квартиру і побачив біляву дівчину.

— Ви, мабуть, його онука? — Запитав Кирило.

— Правнучка, — відповіла дівчина. Дякую, що повернули втікача. Може поп’єте з нами чаю?

Ніхто не знає, які сили керують нитками, що зв’язують серця. Ніхто не знає, які шляхи ведуть від жінки до чоловіка. Але ця пара вже 10 років живе сусідньому будинку.

Оlena Реrshyna.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page