– Юль, ну хто так хліб ріже? Скільки разів тобі говорити, ріж на бруски, а не квадрати! – сказав Олег.
Юлія заміж вийшла рано, ледь їй виповнилося 18 років. Дівчина жила в багатодітній родині, тому такому швидкому заміжжю всі були раді – на один рот годувати менше. Зібравши скромне придане, дівчина переїхала в квартиру до чоловіка. Олег, був на 6 років старший від дівчини, працював на заводі, жив в квартирі разом з бабусею. Хлопець був хороший, працьовитий. Про кохання говорити зараз вже складно, було це давно.
Однак, зі слів Юлі, Олег був хорошим варіантом піти з дому і жити самостійно, почуття звичайно до нього були, але швидше дружні. Олегу ж потрібна була в домі господиня і помічниця.
Через 1,5 року Юля подарувала Олегові сина. Хлопчик був дуже тихим і слухняним, тому жінка встигала доглядати за дитиною, бабусею чоловіка і чоловіком, ще через рік у них з’явилася донька. Вдома Юля застрягла надовго.
Чоловік був головним, годувальником. Фінансова перевага давала чоловікові право вимагати від своєї сім’ї покірності. Юля шила на дому, але як Олег говорив: -На ці копійки, тільки колготки купувати.
Донька часто нездужала, тому жінка змогла вийти на роботу тільки, коли дівчинці виповнилося 10 років. Однак, відношення чоловіка до дружини залишилося таким, як було і до роботи.
Збоку все виглядало ідеально. Велика квартира, сім’я, двоє прекрасних дітей, працюючий чоловік. На людях Олег був турботливим, намагався відкрити перед своєю дружиною двері, зробити їй комплімент, похвалитися перед друзями її кулінарними здібностями. Але тільки закривалася за останнім гостем двері, все поверталося на свої місця:
– Ти чому цю сукню одягла, ти в ньому наче квочка, мені незручно перед друзями!
– Плов був занадто гострий, ти бачила як Саня кривився, він тільки з ввічливості це доїв!
– На дзеркалі у ванній були плями! Краще прибирати не можеш чи тобі окуляри купити?
Юля багато міркувала про те, чи справедливі слова чоловіка. З одного боку він мав рацію, і вагу вона набрала й плями на дзеркалі були. З іншого, це ж тільки він помітив, міг би і промовчати, похвалити.
Гарне Олег не помічав, навіть якщо жінка була права або причин для причіпок не було він лише підтискав губи і хмикав.
Найприкріше в цій ситуації було те, що син перейняв манеру спілкування батька. Щоразу приїжджаючи додому, він критикував матір (висловлював свою думку) як батько.
З кожним роком жінка все більше і більше думала про розлучення. З одного боку причин не було. Чоловік не пив, працював, за все життя він не підвищив на неї голос. При дружині і дітях, Олег не говорив міцних словечок. Зразковий чоловік, не враховуючи критики. Та й чи критика це була? Юлія переконала себе в тому, що це вона не права, а чоловік має право висловлювати свою думку.
Останньою краплею стала здавалося б дріб’язкова ситуація.
Юля купила собі рушник-чалму. На свої зароблені гроші.
У Олега і на цей рахунок була своя думка:
– Юль, ну ти що не бачила що купувала? Рушник твій зелений, а халат рожевий, ти як опудало по дому ходити зібралася?
Цей рушник став останньою краплею. Жінка подала на розлучення. Родичі були приголомшені, щаслива сім’я, 25 років “щасливого шлюбу” і тут розлучення. Гаразд би був невірним, але через рушник!
Вперше жінка зрозуміла що можна жити по-іншому, можна робити все що хочеш і не боятися, що тебе осудять.
Чому так?
Є безліч термінів, які описують психологічний тиск в сім’ї. Жінка жила в постійній критиці дуже довго, тому поняття норми для неї стерлося. При цьому вона цього не розуміла, їй було погано, але вона думала, що проблема в ній. Чоловік же тільки висловлював свою думку.
Дуже часто, останньою краплею в подібних сім’ях для когось із подружжя стає подія незначна для оточуючих. У Юлії було безліч шансів зрозуміти, що чоловік не просто критикує, а веде себе неправильно, але усвідомила вона це через 25 років, купивши рушник.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
