У цьому домі хтось колись навчиться за собою взуття з дороги прибирати? — Наче сирена, на всю квартиру пролунав голос господині. Вона щойно зайшла з вулиці.
— Не встигла увійти, одразу в галас, — вийшла з кухні свекруха, витираючи руки об рушник.
Таня відразу замовкла і позадкувала до дверей. Ось вже кого-кого, але її вона точно не очікувала побачити. Свекруху вона останній раз бачила на її ювілеї, виходить чотири роки тому, вони тоді всією родиною приїхали до неї в гості за тисячу кілометрів.
— Здрастуйте, Катерино Дмитрівно, — Тетяна навіть кивнула, вітаючись зі свекрухою.
— А може, мені треба було тебе по-іншому зустріти? Відразу з порога присоромити за брудну підлогу? Чи гору не попрасованих речей? – Катерина Дмитрівна свердлила її поглядом, стоячи в проході кухні.
З кімнати вийшли діти та чоловік, вони мовчки спостерігали за цією сценою, не знаючи, що сказати. Таня роздяглася, взяла пакет із продуктами і занесла на кухню, обережно обійшовши свекруху. Усередині вона тихо починала закипати.
Жінка розклала продукти і попрямувала у ванну мити руки. Потім мовчки пройшла повз своїх, кинувши на них осудливий погляд. «Зрадники» — подумала вона про себе.
Зрештою, вона здогадувалася, як свекруха опинилася у них, швидше за все вона дізналася, що Тетяна зібралася розлучатися. От і приїхала склеювати розбиту чашу. Даремно це вона, Тетяна вже все вирішила.
Стосунки зі свекрухою на початку сімейного життя були просто чудові, вона не лізла до них з порадами, залишила свою квартиру їм і поїхала в інше місто, звідки сама була родом. Приїжджала рідко, частіше вони до неї, потім, коли з’явилися онуки, то спочатку дуже допомагала, часто приїжджала і бавилася. Потім Тетяна вийшла на роботу, і чоловік почав їздити у відпустку до матері без неї, тільки з дітьми, відпустка у них із дружиною не співпадала. І раптом жінка помітила, що вони почали змінюватися, наказам не підкоряються, перемовляються, чоловік ніби почав розправляти крила і вже не піддавався її прийомчикам.
Загалом, вони стали Тетяні незручні. А вона до такого зовсім не звикла, перейнявши манеру своєї матері та командний тон, вона хотіла, щоб усі ходили по струнці. А що таке по струнці? Якщо Тетяна хоче йти всією сім’єю до когось у гості, значить всі йдуть, і зовсім не важливо, що дітям там нема чого робити, а чоловікові не знайдеться цікавого співрозмовника. Якщо Таня хоче кудись поїхати, то всі дружно збираються і їдуть. І так завжди —Тетяна не брала до уваги бажання дітей та чоловіка.
Так от, вона вирішила розлучитися, сподіваючись, що якщо прибере дратівливий фактор, тобто чоловіка, діти знову стануть слухняними. До того ж, він уже давно став їй не цікавим. Заробляти вона почала більше, а він став зовсім безвільним, почав прибирати вдома, весь час проводив з дітьми.
— Тетяно, — свекруха постукала до неї до спальню.
— Відчинено, заходьте, — жінка сіла в кріслі і подивилася на свекруху. Та хоч і була у віці, та все одно залишалася дуже гарною, чорні брови і вії, великі сині очі, навіть зморшки їй дуже личили і найголовніше, в ній відчувалася така внутрішня сила, але вона була не руйнівною, а навпаки, якоюсь чарівною і привабливою.
— Тетяно, ти думаєш, що все робиш правильно? Ти точно не перетворюєшся на чоловіка? Такий образ потім, ох, як важко буде скинути. — Свекруха сіла навпроти неї і спокійно дивилася їй у вічі.
— Я рада, що ти заробляєш гарні гроші, та хіба ж це те, чим треба хизуватися перед своїм чоловіком? І я сподіваюся, ти пам’ятаєш, що нічого вічного у цьому світі немає? – продовжила вона. — Ти в який куточок свого серця загнала любов до своїх близьких? Вони тобі що, бездушні роботи?
Таня опустила голову. Її слова були, немов голки. Одним словом – свекруха! Вона цілила по найвразливіших місцях, але робила це, не ображаючи, а ніби хотіла простягнути рятівне коло. Як же вона так загрузла у своєму болоті? І не помітила, що наламала багато дров. Сама! Тільки вона у всьому винна.
Свекруха пробула у них тиждень, діти були щасливі, а у Тані почали налагоджуватися стосунки з чоловіком, вони, як у старі добрі часи, сходили в кіно і кілька разів повечеряли у ресторані.
У їхній сім’ї потроху почало все налагоджуватися, але роботи залишилося мало не на один рік, Тетяна це чудово розуміла.
І їй було заради чого змінюватися, вона почала розуміти, який у неї чудовий чоловік і які прекрасні діти, от тільки їй потрібно втихомирити своїх драконів.
Фото ілюстративне. Pexels.
Популярні статті
- Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з нею були подругами, аж доки не почали жити разом
- Яка робота? – дивиться на мене здивовано чоловік, – А мама моя, як сама? Ні і ще раз ні. Ти маєш звільнитись і допомагати їй. Це обов’язок дружини, хіба не так
- Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і як гарно вміє рахувати гроші, прямо до копієчки, звичок не хороших не має і правильно харчується. Я ж розуміла, що хлопець дуже економний, прямо занадто, як згодом виявилось. А останні події і доньці моїй очі відкрили
- Син знову телефонує із тим же проханням: “Мамо це тимчасово. Ти на мене ображена, а діти мої до чого? Ми жити не маємо де, впусти, хоч на місяць, доки я роботу знайду у місті і зарплатню першу отримаю”. Але мене так просто не розчулити. Я гне пускала і пускати їх до себе не буду і тут справа не в образі. Ось посудіть самі, ви б простягнули руку допомоги після такого?
- Ззовні гарне і світле приміщення зустріло мене темними коридорами і неприємним запахом. Я, навіть не одразу увійти туди змогла, надто різким був контраст між життям за територією і тут. Олена мене зустріла радо. Показала свою кімнатку, провела екскурсію, з гіркою посмішкою розповіла про “радості” життя в старечому домі. Додому я їхала із одним єдиним твердим рішенням і з наміром будь, що зробити, як надумала. та несподівано мої діти виступили проти