Ми познайомилися з моїм майбутнім чоловіком у відділенні. Я доглядала за недужою мамою, а він виявся професором який її ставив на ноги.
Він першим почав виявляти увагу до мене, пригостив смачною кавою з круасанами і запропонував підвести ввечері додому. Наш роман тривав два роки, і ми вирішили створити сім’ю. У нас з’явився прекрасний син, і ми були по-справжньому щасливі.
Завжди вважала, що якщо у відносинах існує справжня любов, то приводу для занепокоєння немає. Але виявилося, що жодна сім’я не застрахована від появи коханки.
Гуляючи на дитячому майданчику, я зустріла знайому санітарочку, саме з відділення де працює мій чоловік. Вона мені розповіла про стосунки мого чоловіка і його пацієнтки. Яка повинна бути реакція у жінки, яка дуже любить свого чоловіка? А якщо це неправда? Але почута історія більше була схожа на правду, ніж вигаданим сюжетом. Та й жінка, яка розповідала не мала приводу казати неправду. Її саму чоловік з дитиною покинув і вона завжди казала, що якби хтось розповів їй про роман чоловіка раніше – її донька виросла б у повній родині.
Увечері хотілося влаштувати сцену, плакати і лементувати при зустрічі з чоловіком. Але дитина не повинна бачити моїх сліз. Я вирішила мовчати. Мені так легше і простіше – зробити вигляд, що нічого не сталося. Я вірила, що у чоловіка всього лише інтрижка, адже жінки дуже підступні. І він не покине сім’ю. Та й чоловік поводився, як і раніше.
Так минуло ще кілька місяців. Мені було дуже складно прикидатися. Я навіть не знала – чи спілкується чоловік з тією дівчиною. Я сподівалася, що їх відносини закінчилися. Чоловік останнім часом був пригнічений і сумний. На роботі все перевернулось з ніг на голову, він дуже втомлювався, а я намагалася підтримати і допомагати йому морально.
Але в один день все змінилось – він сам зізнався, що у нього є коханка. Але не це було найгіршим: ще він сказав, що вона чекає від нього дитину. І вони прийняли рішення, що будуть жити разом, залишивши мені і дитині квартиру. Коли я це почула, ніби підлога розверзлась. Світ пішов обертом.
А чоловік у цей вечір, привівши мене до тями, зібрався і поїхав. Наш син ніби розумів, що відбувається щось непоправне. Плакав і не хотів відпускати татка. Але чоловік просто віддав мені дитину і не озираючись пішов геть.
Не хочу і не буду розповідати, як я все це переживала. Але в десятки разів важче було саме сину. Дитина виявилась настільки емоційно прив’язаною до татка, що його відсутність вплинула на нього фізично. Ми мусили його рятувати у найкращих спеціалістів. Добре, що чоловік працював у цій сфері. Знайомі були.
Саме тоді щось вимкнулось у мене в душі. Образ прекрасного мужчини з яким я жила щасливо – зник. Ніби не було. Син одужував і я разом із ним.
Минуло шість років. Я виховую сина і живу звичайним життям. Якщо запитати, як у мене справи – скажу, що рівно. Без феєрверків, чорних і білих смуг. Напевне я навіть щаслива. Була…
Вчора на порозі моєї оселі з’явився за руку з донькою колишній чоловік. Ні. вони не на гостину завітали – прийшли проситись жити. Та жінка зустріла на відпочинку іноземця і просто відмовилась офіційно від дитини. Зараз десь у Еміратах. Чоловік трохи пожив сам, але не з його роботою одному підіймати дитину.
Молить пробачити і прийняти. Мені шкода малу і я готова взяти дівчинку і ростити. як свою доньку, але не чоловіка. Надто багато води втекло. Почуттів не залишилось, навіть образи не має до нього. Дивно, але там де жила величезна любов – порожнеча.
Хіба ж так буває?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
