Я мати двох дітей. У мене син та дочка, вони обидва підлітки. Так вийшло, що чотири роки тому ми з їхнім батьком розійшлися досить не красиво. Чоловік почав мені зраджувати. Я хоч і підозрювала, але довго мовчала. Думала, а раптом мені все здається, не хотіла сцен.
Але коли одного разу я взяла його телефон, щоб набрати свою маму, була дуже здивована побаченим. Зрозуміла, що він має іншу. Тоді ж я підійшла до чоловіка і спитала – як так, за що? Відповідь була очевидна — я надто захопилася роботою та дітьми, йому мало було моєї уваги. Ось він і знайшов ту увагу у іншої. Прощати чоловіка я не збиралася – мало уваги не є приводом, щоб руйнувати сім’ю.
Дітям ми не говорили про помилку батька, просто сказали, що так вийшло, тому розлучаємося. Звичайно, синові та дочці дуже важко було прийняти цю новину, але я думала, що якось вони впораються. Чоловік одразу ж поїхав до своєї нової коханої.
І ось через деякий час діти дізналися про те, що батько має нове кохання. Обоє аж плакали. Сказали татку, що знайомитись з нею не будуть і щоб при них він її навіть, не згадував.
А я вже й не думала, що матиму особисте життя. Воно мені і потрібне, якщо чесно, не було. Жила роботою і дітьми. На чоловіків і думки про них, ні часу, ні сил не було. Але від долі нікуди не втечеш. На засніженому тротуарі я знайшла своє кохання. Воо буквально упало на мене зверху.
Слизько було і я лягля не втримавшись. Мені вирішив допомогти встати перехожий, але вже за секунду ми з ним удвох лежали і голосно реготали. Підійнятись не могли. Куди там, на колінках, на колінках і до парканчику. Так заливаючись сміхом і пройшли те місце. Потім пішли випити кави і якось так, почали спілкуватись.
Анатолій вдівець з двома дітьми трьох і семи років. У нього дві донечки – квіточки. Ми рік спілкувались, а потім він запропонував мені стати його дружиною. Я одразу ж погодилась. Але, схоже, що шлюбу не буде і все, через моїх дітей.
Син і донька заборонили мені, навіть, говорити про те, що я вийду заміж. Сказали, що я про них геть не думаю і ніколи не очікували, що я поводитимусь ось так.
Що робити? Анатолій прекрасна людина. Зустріти такого, то неймовірна удача. Я люблю його, люблю його щебетливих донечок, але ж я й мама своїх дітей. Доні чотирнадцять, сину шістнадцять. Не хочу втратити їх, але й Анатолій уже часина мене.
Головна картинка – pexels.
