Я старша від своєї сестри на 11 років і це зіграло зі мною злий жарт. Коли я дивлюся на те, як батьки спілкуються зі своєю молодшою донькою, і згадую їх ставлення до себе в її віці, мені стає погано. Розумію, що молодша дитина вимагає більше турботи і уваги ніж я, але все ж це завжди здавалося мені несправедливим.
Справа в тому, що я з’явилася, коли батьки були ще зовсім молоді. Вони вчилися в інституті і багато в чому пускали моє виховання на самоплив. Дуже сильно виручала бабуся, яка практично повністю присвячувала свій час мені. Коли я була маленькою, батьки займалися чим завгодно: навчанням, роботою, спілкуванням з друзями, але тільки не мною. Здогадуюся, що моя поява зовсім не була запланованою…
Молодша сестра появилася на світ, коли мамі з татом було трохи більше 30 років. Вони багато про неї розмовляли і почали готуватися до її появи заздалегідь. Будучи одинадцятирічною дівчинкою, я вже тоді була здивована різним ставленням до нас. Складається таке відчуття, що на мені вони вчилися бути батьками, робили помилки, а після появи другої дитини все це врахували і вирішили стати ідеальними мамою і татом. Мені ця нерівність досі не дає спокійно спілкуватися з родичами, адже всі розмови батьків закінчуються в основному розповідями про молодшу доньку, яка вона молодець і що потрібно подарувати їй на найближче свято…
Зараз мені 29 років, а сестрі 18. У мене є сім’я і двоє маленьких діток. Але, не дивлячись на це, вся увага і допомога батька і матері досі належать сестрі. Вони допомагають їй з кожним кроком: з вступом, навчанням, покупками… Вони їй подарували машину і недавно купили квартиру. Не дивлячись на те, що у моєї сім’ї цього немає, у мами вистачило совісті запропонувати мені взяти участь в цих покупках. Коли я сказала, що у мене немає зайвих грошей, і запитала: «А коли ви мені це подаруєте?», то мама відповіла: «Ти самостійна і ніколи не потребувала нашої підтримки так як твоя сестра. Вона без допомоги пропаде». Незважаючи на те, що я така «самостійна», нам з чоловіком і дітьми доводиться жити на орендованій квартирі. Ми намагаємося відкладати на власне житло, але сума, яку ми відклали, зовсім маленька і нам залишається розраховувати тільки на допомогу бабусі і батьків чоловіка
Батьки у мене вже немолоді і незабаром їм самим може знадобитися допомога… Сестрі ні до кого, крім себе немає діла, і вона не буде займатися ними в старості. Скажіть, як би ви поставилися до такої ситуації, змогли б пробачити і спокійно спілкуватися з батьком і матір’ю, допомагати їм в подальшому? Мені іноді здається, що свекор зі свекрухою зробили для мене набагато більше, ніж вони…
Фото – ілюстративне.
