Микола вже давно водився із жінкою років на десять старшою за нього. Така собі світська дама відбила у Оксани чоловіка, не замислюючись над тим, що у нього є донька. Мало того, вже через рік вона, вдосталь набавившись, кинула свого кoханця
Микола чесно зізнався дружині, що покохав іншу, і пішов геть. Проміняв сімейний вогник і маленьку донечку на столичну коханку. Донька не пробачила, а жінка знайшла гідну заміну. У
Біля будинку коханої побачив, що його дівчина сідає в “круту” іномарку. Знову Петра спіткала невдача. Здавалося, що вмить втратив і кохання, і мрію стати багатим. Він повернувся у майстерню, намагався зрозуміти, чому так сталося… Розклав ескізи карт і жаxнувся. Зрозумів, що на картах він зобразив обличчя знайомих і рідних йому людей. І саме з ними почало коїтися щось недобре
Петро вже давно зустрічався з Лілею. Ось і сьогодні вони сповна насолоджувались одне одним – наодинці в його майстерні пили каву, розмовляли. Петро був бідним художником, без постійної
Коли вирішили одружитися, мені минуло сімнадцять, а Сергію ледь виповнилося вісімнадцять. Його батьки сприйняли ту звістку із радістю. Проте в моїй родині завирували пристрасті. Мама плакала, що зарано, батько взагалі не хотів іти на «дитяче весілля»
Чомусь вважається, що стосунки між невісткою і свекрухою частіше бувають прохолодні та напружені, ніж теплі й приязні. А я розповім зовсім іншу історію… Зі своєю майбутньою свекрухою —
Подруга аж захлиналася емоціями: «Ти не повіриш! Ні, ти точно не повіриш?! – кричала у слухавку. – Її викpали, видали заміж, і лише після обряду вінчання вона побачила свого чоловіка!»
Подруга, яка повернулася з Москви (гостювала у родичів) аж захлиналася емоціями: «Ти не повіриш! Ні, ти точно не повіриш?! – кричала у слухавку. – Її викpали, видали заміж,
«Я в парі, а вона самотня», — самовдоволено, як останній йoлоп, тішився він. Та життя обернулося так, що кар’єра йшла вгору, а от шлюб після більш як десяти років суцільних сварок розпався
Торік він тихо відзначив своє сімдесятип’ятиліття у колі рідних — сестри Діани та її сім’ї. Телефонували зі Спілки художників, вітали друзі, колеги, прихильники його творчості. Була ще одна
«А може, це я був поганим чоловіком?! Можливо, мало уваги їй приділяв? Було ж колись: усі друзі мені заздрили, захоплюючись Ніночкою-красунею. Усе ж до ладу: і врода, й постава, і вдача сумирна та лагідна». Майже 40 років прожили душа в душу. А тут його кохану дружину останнім часом немов підмінили
«І чому моя Нінка такою лихою стала? Старість на неї так вплинула чи інша яка причина?» – розмірковував Петро, поволі чимчикуючи до лісу. Ліс!.. Єдиний прихисток останнім часом
Зайшовши в магазин дитячих речей, я вибирала костюмчик на виписку майбутньому сину. І тут я побачила колишню дружину мого чоловіка. У неї був такий же живіт як у мене. Наскільки я знаю, вона після розлучення так нікого і не зустріла, в крайньому випадку, до мене чутки не доходили. І тоді вона, дивлячись на мене запитала, кого я чекаю
Так сталося, що я забрала чоловіка із сім’ї. Ми зустрічалися з ним протягом двох років. У них з дружиною стосунки не клеїлися через відсутність дітей. Його дружина не
Про релігійність невістки я дізналася через рік після весілля, коли вона вирішила обвінчатися. Я була проти. Я категорично була проти, так як сама все життя була партійною людиною, а тут якась черниця з’явилася у житті мого сина. Приклавши трохи зусиль і мізків я сина знову розлучила
Читаю тут у вас всякі життєві історії і вирішила написати свою, дати, так би мовити, урок, чого не можна робити і чому не варто втручатися в життя дітей.
День, коли зрозуміла, що вaгiтна, був найщасливішим у її житті. Але тепер постала нова проблема: треба було приховати від Петра, що у них буде дитя. А то ще, не приведи, Господи, вирішить покинути дружину і жити з ними
Коли Оксана йшла селом, парубки озиралися їй услід. Пишна, туго заплетена коса, величезні карі очі, стрункий стан. Красуня – очей не відвести. От тільки підійти не наважувалися –
Якось Софія з’явилася з одним нареченим, потім – з іншим, і так повторювалося щоразу. Мати спробувала напоумити, що «так не годиться», та донька відповіла, як відрізала: «То моє життя, а не ваше, мамо! Прожити весь вік одиначкою, як Ви? Тепер всі живуть по-іншому, по-сучасному!»
Село потопало в золотому сяйві осінніх садів. Блакитна тиша вигойдувала бабине літо. Воно блискотіло незбагненною красою витонченого мережива на спориші, на високих кущах, а то й пливло білим

You cannot copy content of this page