Історії з життя
Вона бачила його майже щодня. Ось так доля звела їх в одному будинку, в одному під’їзді і на одному сходовому майданчику. Зводила їх в магазині, де вона купувала
Кінець сімдесятих років минулого століття видався напрочуд лагідним. Санаторій «Гірська тиша», що належав Академії наук, жив своїм розміреним, дещо сонним життям. Сюди з’їжджалися переважно доценти, старші наукові співробітники
Травень у маленькому містечку видався напрочуд лагідним. Крізь прочинене вікно до квартири залітав солодкий аромат квітучої черемхи, а на підвіконні витанцьовували сонячні зайчики. Ганна сиділа на краю ліжка,
— Олено, ти що робиш? Невже тобі обов’язково потрібно саме зараз влаштовувати сцену через шматок піци? Хлопець уже наївся там з друзями, а ти знову дозволяєш йому брати
Марія стояла перед старим трюмо, вдивляючись у відображення, яке здавалося їй чужим. Срібляста амальгама не брехала: з дзеркала дивилася виснажена жінка з бездонними очима, в яких застиг нестерпний
Я стояла на кухні своєї маленької квартири в Італії, тримаючи телефон біля вуха. Голос Олени, моєї колишньої невістки, лунав різко й упевнено. — Маріє, ти знову надіслала ці
Я забігла до маленької кав’ярні біля зупинки – взяти чай із собою. За мною тягнувся день, повний зустрічей, і я ще не встигла в нього ввімкнутися. Переді мною
Я саме складала свої речі в валізу, коли раптом відчула, що хтось сидить позаду. Повернулася — а там тітка Олена на стільці, дивиться на мене з якоюсь дивною
— Мамо, ти серйозно?! — не стримався Тарас, голос його тремтів від роздратування. — А що не так? — спокійно запитала Ольга Петрівна, хоча всередині все стискалося. —
Я стояла на кухні, тримаючи в руках черговий рахунок з приватної клініки, і відчувала, як усе всередині кипить від безсилля. Дмитро щойно повернувся з чергового «обстеження» і, як