Думаєте, буду вашою служницею? Гадаєте, купите мене, як ляльку в дорогому магазині?
Відколи Галинчині тато й мама поїхали на заробітки до Італії, де тривалий час мешкала мамина мама, її другими батьками стали татові бабуся Надя і дідусь Петро. Вони дуже
Та зовсім не тому лила Стефа гіркі сльози. Час від часу щось нашіптуючи своїй сестрі, яка, судячи з реакції, підтримувала її — і обидві скоса поглядали на наречену — Людку, як самі її називали…
«Ой Боже мій, Боже, і де ж то є та правда, га, скажіть? Обкрутила хитра дівка хлопчину — і мусить тепер женитися, бо вона, бачте, чекає дитину, —
Мучить мене совість, бо підло вчинила з подружкою. Може, полегшає на душі, як розповім …
Ми з Оксаною разом навчалися в одному з тоді ще інститутів Тернополя. У неї був заможний хлопець, тож винайняв їй квартиру поблизу вишу й оплатив за півроку наперед.
— Ой, дитинко! І хороша, і розумна, і гарна, а долі та й немає. Чи пороблено тобі, чи ж горда така? Ото, як перший який з’явиться на горизонті, ти ж не роздумуй – хапай, а то на старості й води нікому буде подати
— Ой, дитинко! І хороша, і розумна, і гарна, а долі та й немає. Чи пороблено тобі, чи ж горда така? Ото, як перший який з’явиться на горизонті,
— Ну і що, що матір мою дочку з пелюшок вигляділа. Зате тобі квартиру на весілля подарувала. От ти і мусиш її доглядати. І не кажи сестро, що я не права, зрештою, маму ніхто навіть і не просив брати на себе всю роботу по дому доки я працюю
— Ну і що, що матір мою дочку з пелюшок вигляділа. Зате тобі квартиру на весілля подарувала. От ти і мусиш її доглядати. І не кажи сестро, що
Чи правильно робить сьогодні? Чи не осудять родичі, а найперше – син? Віддавала ж бо заміж… невістку! Марія обережно обгорнула рушиками пару образів, прихилилася на хвильку до ликів святих і змовкла. Вагання так і тупцялося нерішуче у свідомості, не давало спокою думкам
Марія обережно обгорнула рушиками пару образів, прихилилася на хвильку до ликів святих і змовкла. Вагання так і тупцялося нерішуче у свідомості, не давало спокою думкам. Чи правильно робить
Отець Сергій неквапом перевдягався, хоч у церкві вже було людно. Він наче зумисне розтягував кожну мить, щоб насолодитися нею. Але в його очах виднівся невимовний сум. «Щось у нього сталося…» – перешіптувалися жіночки. Вони висували різні версії, але про те, що трапилося насправді, ніхто навіть і подумати не міг
Небо зранку насупилося, з темних хмар хлинуло рясним літнім дощем. У такт грозовій мелодії забили й церковні дзвони – кликали людей до храму. Здавалося, вони не співали, як
Від думки, що колгоспний фірман може бути їхнім зятем, батькам ставало млосно
Степан із Надею не могли прийти до тями: їхня єдина донька, за п’ять хвилин золота медалістка, дівчина з родини шанованих сільських інтелігентів до п’ятого коліна зв’язалася із хлопцем,
Жінка, не поспішаючи нікуди, котила дитячий візок навколо ялинки, майже не зважаючи на людей, котрі сміялися, танцювали, вітали одне одного зі святом… Зненацька помітила знайому зачіску Андрія. Придивилася уважніше: чоловік був не сам – пригортав у танці таку ж височеньку, як сам, дівчину, а та віддано, як колись і Олена, дивилася йому у вічі. Це було так несподівано і так водночас складно!
«І хто вигадав дурнувату фразу про те, що у декреті сидять? Невже це й справді можливо?» – філософствувала Олена, «намотавши» за день чималий кілометраж біля півторарічного Данька. Відколи
Ярина ще тримала слухавку біля вуха, та вже не чула доччиних слів
Ярина встала удосвіта. Замісила тісто, запарила мак — будуть палапундики, їх так любить внучок Ігорчик. Для внучки Оленки ще звечора застудила її улюблену галяретку. Не ту, що з

You cannot copy content of this page