Історії з життя
Ну ось, ніби і все, – полегшено зітхнула п’ятикласниця Сніжанка, закриваючи зошита з математики. – «Мауглі» прочитала ще влітку, малюнок намалювала, приклади розв’язала… А що ж нам задавали
Поїзд… Він промчав так швидко, не залишивши ніякої надії на зустріч з тобою. Хоча я знала: ти чекав мене на пероні цього невеликого міста. Адже сама обіцяла, що
Зоя Петрівна додивилася чергову серію нескінченного серіалу, вимкнула телевізор і ще якийсь час посиділа в м’якому, зручному кріслі. – Е-хе, – сказала вона собі, – як нудно! Поговорити
Хочу поскаржитися! Тільки тут, в повній анонімності, я можу спокійно все розповісти. Мої подруги і друзі, батьки, близькі – ніхто не здогадується, як я живу насправді. Вибачте, я
Ольга ледь не зімліла: назустріч їй з натовпу виринув Петро. Котив попереду себе дитячий візок, радісно перемовляючись з юною супутницею. Значить, усе правда. Те, що їй давно нашіптували
Сергій сполотнів. Ключем двері відкриває тихесенько так, а в самого аж шкварчить усе всередині. Це ж треба? Він їй квіти і тортик, а тут тобі роги в якості
Своїм подругам я набридла своїми скаргами, ось, пишу сюди – може, хто і підтримає, слово добре скаже, порадить. Мені 58 років, скоро вже і пенсія, але ще працюю,
— Ніно, от ти зараз от це все серйозно? – волає мама за зачиненими дверима, – Це не та ситуація коли потрібно розлучатись. та інша на одній ніженьці
— Наталю, нарешті! – вигукнув чоловік, – Такий шанс буває раз на мільйон років. Я зможу розширити бізнес і якщо все піде добре – вийти на новий рівень.
Вирішила розпитати подругу детальніше: хто це? – Приятель мого чоловіка. А що – подобається? Ігор – завидний жених. Має свою фірму, успішний бізнес. Дім за містом і шикарну