Довелось на ходу «зловити» старенькі «Жигулі» і, тицьнувши водієві чималеньку суму, попросити їхати слідом… Поки ще гралася в слідчу, залишалась надія, що він їде додому. Але машина зупинилась біля незнайомого їй будинку, і її чоловік, прихопивши чималий кульок, заскочив у під’їзд. Сумніви танули, як роса на сонці. Попросила водія зачекати, зайшла до будинку і встигла запримітити, в які двері подзвонив її чолові
Сіре небо затягнулось дрібним дощем. Люди пришвидшували ходу, щоб забігти до магазину, чи застрибнути в транспорт, та вулиця однак залишалась багатолюдною. Це її влаштовувало. Стояти було прохолодно, та
Ярина поспішила назустріч дочці й… не повірила своїм очам. Перед нею стояв Він — такий коханий, такий рідний, такий гарний… Сивина додала йому мужності. Жінка сотні разів уявляла їхню зустріч, але щоб так
Вулички рідного міста снились їй уже довгих двадцять років. Студентські літа залишили приємні спогади та велике розчарування. Справжнє кохання Ярина зустріла саме тоді й не здогадувалася, що життя
— Ви тільки погляньте, як моєму Сергійкові ця шапочка пасує! – вказує жінка на порожню коляску. Люди здивовано замовкають, і спішать відійти подалі від дивної співрозмовниці
— Ви тільки погляньте, як моєму Сергійкові ця шапочка пасує! – вказує жінка на порожню коляску. Люди здивовано замовкають, і спішать відійти подалі від дивної співрозмовниці – Подивіться,
Ледве я привезла додому своє щастя, як зателефонувала подрузі і поділилася своєю радістю. Але того, що було далі, я просто не очікувала. Наталя мовчки вислухала всі мої захоплені охи та ахи, потім коротко кинула: «Після цього, ти, навіть, не людина!». Більше на мої дзвінки вона не відповідала
Ледве я привезла додому своє щастя, як зателефонувала подрузі і поділилася своєю радістю. Але того, що було далі, я просто не очікувала. Наталя мовчки вислухала всі мої захоплені
Весь тягар клопотів про сиріт — одинадцятирічну сестричку, братиків дев’яти й шести років — та ще бабусю лягли на плечі вісімнадцятирічного Анатолія. Як жити? Де шукати порятунок? Ці питання хвилювали сеpце юнака, проте він, загартований нелегким дитинством, не впадав у відчай
Доля-мачуха пристала до нього відразу після народження, ще в першій купелі. Замість батьківських колискових співала над його колискою журливих пісень. Напівсирітське життя з пелюшок навчило маленького Толика знати
11 фраз, якими варто замінити ваш крик на дитину
Психологи рекомендують не кричати на свою дитину, навіть якщо вона зробила щось погане. Набагато краще використовувати фільтруючі фрази, які допоможуть спонукати вашого малюка до доброї поведінки. В будь-якій
«А ми вже думали, ти там присохла, — зустріла Явдоху повновида жіночка з яскраво нафарбованими губами. — Онука стережеш? Ти, напевне, йому грошики від своєї хати віддала?» Явдоха не чекала такої відвертої зливи на свою сиву голову і вже хотіла повертати додому, як за неї заступилася старша жінка
На лавочку під стару акацію бабця Явдоха тепер виходила вдосвіта. Починала ж день, як колись у селі, з півнями. Тут, у багатоповерхівці, їх не було чутно, зате десь
Про своє перше кохання Віктор розповів мені через тиждень після нашого знайомства. За кілька місяців зробив пропозицію, і я погодилася. Він — добрий, щирий, роботящий. Подумала, що розтоплю його серце своєю любов’ю. Помилялася.
Коли я виходила заміж, знала, що чоловік мене не любить. Турбується, забезпечує усім потрібним, проявляє ніжність, але не більше. У нього було палке кохання із красунею-колегою, але ці
Ірина була навіть не проти вийти заміж за Олега. Адже бачила в ньому надійну опору та підтримку. Але їй неодноразово казали, що не гоже одружуватися кумам. Тому жінка, вірячи забобонам і боячись людських пересудів, вибрала іншого чоловіка і пошкодувала
Олег довго розглядав дитячі іграшки, що лежали на полицях магазину. Вибір був різноманітний. «Що ж подарувати малому Миколці на день народження?» — розмірковував чоловік. Знав, що хлопчикові до
Сидів на лавці й чекав, чекав, певне з годину, а потім зібрався духом, розправив плечі і крикнув гучним голосом: «Марічко-о-о!». З переляку я ледь біля вікна не впала, добре хоч Іван не бачив, що я весь час дивилася на нього, поки він чекав
Вона посадила мене за стіл, як то бувало завжди. Пригостила пахучим чаєм і домашнім печивом. Бабуся зняла милий квітчастий фартушок, поправила коричневий светрик і сіла навпроти. Її блакитні,

You cannot copy content of this page