Історії з життя
Коли замрячив дощ, бабуся, не рухаючись з місця, дістала з того ж пакета парасольку і розкрила над головою. Адже дідусь підняв над головою газету і подивився на небо.
— Ти синочку, не гарячкуй, а послухай мене, – прошу сина, – Не може жінка дітей від коханого чоловіка не хотіти. Природа в нас така, ми одразу про
Весільні музики вигравали чогось веселого і запального, гості розчервонівшись кружляли в танці, а Галина ридала дивлячись на свою доньку прекрасну наречену. Чула материнська душа – насувається лихо на
– Я напевно розлучуся, – повідомив мені друг мій Сашко. – З чого б це? – уточнила я. – Що тобі не так? Тобі сорок, їй тридцять два.
На Великдень у Власенків гамірно, як у вулику. З’їжджаються діти й онуки. Разом ідуть на службу, а вже потім христують усі за святковим столом. Велика родина – щасливі
А ось: все частіше, дивлячись на підростаючого синочка, став згадувати власне дитинство. Маму, добру, світлу. Він, маленький, любив підбігти, обійняти, погладити рученятами світле пухнасте мамине волосся і сказати:
Років в п’ять подружка Терезка відкрила мені головну таємницю дорослого життя – як люди одружуються. Ділюся, може, хто не знав. Над кожною людиною ширяє ангел. Якщо Сашин і
При чому тут я? І – настала чудова свобода… Мені більше не страшно нікого розчарувати! Я ні хвилини не витрачу на суперечку… Не вступлю ні в одну дискусію…
Марина любила своїх чоловіка і синів. А всі троє були дужими, міцними, і зовсім не ледачими до їжі. Чоловік працював в охороні. Старший син займався боротьбою. Молодший з
У Аделіни Марківни, суворої викладачки англійської, дві дочки, практично ровесниці. Дівчата виросли жваві, красиві, розумні, потенційні зяті не змусили себе чекати – летіли, як оси на вишневе варення,