Історії з життя
— Галино Іванівно ви мене вибачте, та я мабуть не вашого польоту пташка. Моїми руками оцю чашку й брати страшно. А від вашої музики (ви мене простіть, звісно),
— Ти просто мусиш мене прийняти до себе. Невже не розумієш, це мій останній шанс. чим по твоєму маю дітей годувати. А знаєш скільки знімне житло коштує? –
— Ой, дівчата, була я вчора в гостях в нашої шефині! – моя найкраща подруга не помітивши мене за стелажем довірливо продовжувала. – Якби ви бачили, що в
Марія Вайт шість років тому переїхала до Ірландського Дубліна. Вийшла заміж за місцевого чоловіка. “Ірландці дуже відрізняються від наших чоловіків. Вони не люблять гіперопіки і дуже консервативні. Для
Сусіди – це люди, що живуть в одному будинку, одному під’їзді, одному дворі. Маю на увазі багатоповерхівки, а ще вони живуть на одному житловому майданчику, що називається поверх.
Уже третій день Анна навмисно виходить в парк поблизу санаторію, щоб побачити сивочолого вродливого чоловіка, який розкладає там мольберт і пише картини. Здається, вчора він помітив, що вона
— Ти не можеш звільнитись, ти ж розумієш? – чоловік говорив безапеляційно. – У нас кредит, а у мене на роботі неприємності. Ти якось “подинам” свого шефа ще
Гірким і невеселим було дитинство Жені. Та й юність не тішила. Батько одружився вдруге через два роки після того, як не стало матері. Привів у дім Марисю, котра
Марія виходила заміж. Не те, щоб вперше в своєму житті. Коли тобі за сорок про це вже якось не доводиться говорити. За матеріалами видання “Є”. Однак її серденько так
Сон тієї травневої ночі, наче навмисно, оминав Семена, хоч як не кликав хлопець його до себе. Щось заважало спати, насторожувало серце, і він, узявши радіоприймач, тихенько, аби не