Історії з життя
Ганна почоpніла вмить. Не вірила, що сина більше нема. Кpичала на всю вулицю, що то усе вона – Софійка винна. Якби не її прoклята записка, Сашко поїхав би
«Перепила» ключі від «халабуди». Ваську всі знайомі звали маминим синочком. Звик до цього прізвиська, хоч був категорично з ним не згідний. Ну хіба ж мати винна, що батько
– Що робити з дитиною? Та приводь на світ, як тобі треба. А щоб малюк не був безбатченком, свисни Михайла. Він і досі упадає за тобою. – Славко
– Ходімо в бухвет, Приблудо, – звертався до собаки, неначе до приятеля, дід Ілько. Приблуда весело метляв хвостом, аж очі від радості світилися. Походеньки з дідом до бухвету
Веселим і добрим він з’являється в Оленчині сни. Вона називає його лагідно – татко і ховає обличчя у сильні чоловічі долоні. Деколи у снах він підкидає її високо-високо.
«На цій, одружуватись?! Та ти подивися на неї, у неї ж напевно на умі одні мужики і гулянки!» «Пам’ятаєте, ще свою молодість!» – спокійно відповіла Ліза. Майбутня свекруха
«Байстрючатко моє, за що мені таке накaзаніє?..» То були найласкавіші слова яких Зіна від матері чула. Вона матері добре і не пам’ятала, лишень темний ліс і свій кpик
На душі було важко. Якась тривога, немов ящірка, крутилась неподалік і не хотіла полишати. Це було якось незвично. Фросині захотілося вийти в садок і на вітрі розчесати волосся.
Янка завжди була невгамовною і неординарною. Перший шлюб з Володимиром розлетівся в друзки. Від спільного п’ятирічного подружнього життя залишилася Наталка. Всі називали малу Наткою. Натка – стовідсоткова копія
Нарешті сталося очікуване, Марина Олегівна розгубилась. Бо прийшло це несподівано. Син зателефонував наприкінці робочого дня: «Я сьогодні не буду вдома ночувати…». Серце тривожно стріпнулося. Допізна ходила по квартирі,