Чоловік прокинувся о шостій і тихцем у іншу кімнату вийшов одягатись, аби мене не розбудити. Однак, я ж чогось от такого і чекала, тому вийшла слідом. Стоїть червоний, виправдовується: “Ну як я її саму з отим усім залишу? Ти повинна мене зрозуміти, як ніхто”.
Я завжди гарно відносилась до усієї родини мого чоловіка, щиро вважала тих людей рідними. Ми із задоволенням самі ходили на гостину до них і в себе приймали гостей. З сестрою чоловіка ми стали добрими подругами. Вона про сестру мріяла, а я сама у батьків, тому також до неї тулилась.
Усе змінилось рівно тієї миті, як надумала сестра чоловіка квартиру купувати. Вона ж одна дітей підіймає. Їздила на заробітки. має певну суму грошей, але не всю.
Довго думати не стала і придбала десять поросят і двох биків у сарай мамі своїй, моїй свекрусі. Ну взяла собі господарство, то й добре. Ми її хвалили, хоч і розуміли, що то важко. Але брала вона на зиму, якраз той період що вона вдома, не на заробітках. Ми вважали, що вона буде за всім дивитись.
Та уже в жовтні вона поїхала в Чехію на завод. А вся та господарка лишилась матері мого чоловіка і це не рахуючи двох дітей десяти років.
Звісно, що свекруха ну ніяк не може сама впоратись, адже і вік поважний і сили не ті. Та й замолоду наряд вона коло биків могла б ходити із її комплектацією балерини.
Ну, хто те все робить і мамі допомагає? Так! Мій чоловік. Бігає уже який місяць на два будинки і це окрім роботи. У нас три корови і свині, і у мами хлів мукає і хрюкає. Зате сестра на заводі в Чехії гроші заробляє і за кожним дзвінком радісно звітує про те, що здійснення мрії про власну квартиру вже зовсім поруч.
Вчергове, саме коли мій чоловік прийшов від мами і як було у кріслі заснув знесилений, я вже й висловила все що думаю в трубку. Якщо їй маму і брата не шкода, то мені чоловіка і свекруху – дуже. Навряд сестра докине копійку, як здоров’я у мого чоловіка підведе, та й у мами не густо із грішми.
Ну, тепер я є білою вороною у родині. Свекруха, і та встидала. Говорить, що я живу у Божій жменьці, маю чоловіка хорошого і все він мені робить. А от її донька не з таких щасливиць. Тож вони, не я куди там, як сім’я і підтримують її чим можуть і як можуть. І робитимуть те надалі, хай там що.
А я чоловіку своєму сказала що як ще раз туди піде наймитувати, то я до мами із дітьми їду. Хай обирає, яка “сім’я” для нього важливіша. Добре влаштувалась сестриця – чужими руками жар грести.
Ну от скажіть, хіба я не права?
