Нещодавно до нас з чоловіком в гості приїхав наш одногрупник (ми з чоловіком навчалися в одному інституті), з яким ми не бачилися років десять. Він живе в іншому місті, був проїздом і зупинився у нас переночувати. Ми, звичайно, страшенно зраділи і були дуже раді його бачити, накрили стіл і сиділи півночі, вдаючись до спогадів.
І несподівано в процесі розмови почали випливати цікаві подробиці, про які я раніше не знала. Зайшла мова про одну дівчину, нашу спільну знайому, якій чоловік допомагав писати диплом. Я в цей момент виходила на кухню, але краєм вуха вловила, що мій чоловік жваво цікавиться, що з нею й до чого. Мене це насторожило, і на наступний день, коли Льоня поїхав, я пристала з розпитуваннями (краще б я цього не робила).
Сказала, що чула всю розмову, а чоловік узяв та й розколовся, що був невірним мені мені з цією дівчиною. Я була вражена, адже в той час тільки з’явилася на світ наша перші дитинка – ну хіба це не банальний похід на ліво?
Так, я розумію, що пройшло п’ятнадцять років, але де гарантія, що він не стрибав у гречку і надалі. Як тепер я можу вірити і довіряти чоловікові, який бігав наліво замість того щоб бути зі своєю коханою жінкою в такий складний для неї період?
Загалом, я розчарована надзвичайно, бачити його не можу. Не знаю, як далі жити з цим відчуттям, повна порожнеча всередині. Я так сподівалася, що зустріла чоловіка, який ніколи не зрадить. А виявилося, що він такий же як і всі – нічим не кращий. Як виявилося, у такого вчинку немає терміну давності.
Більш того, я тепер впевнена, що багато чого ще не знаю, і всі ці роки жила, як ілюзією вірності. А тепер прозріла, і не знаю, що з усім цим робити. Може, ви мені підкажете, як правильно повестися в такій ситуації? Напевно я така не єдина, і багато жінок стикалися з чимось подібним.
Алла, 38 років.
Фото ілюстративне.
