Чотири роки тому наша дочка вирішила розлучитися з чоловіком і разом з онукою повернулася до нас в квартиру. Ми з чоловіком тоді ще працювали, а зараз вже на пенсії. Наша внучка пішла в школу, а дочка працює медсестрою в стаціонарі в першу зміну. Весь інший час вона проводить вдома. Дочка ні з ким не спілкується. Навіть у вихідні немає бажання у неї виходити з нами в парк, розташований навпроти будинку. Але ж цей куточок природи – улюблене місце відпочинку нашої сім’ї.
Після її розлучення я, звичайно ж, погодилася, щоб вона переїхала до нас. Тим більше, ми дуже нудьгували за своєю маленькою онукою, яку бачили дуже рідко. У доньки був хороший і працьовитий чоловік. Вони жили непогано. Колишній зять дуже любив мою дочку, але дітей у них спочатку не було. А моя дочка постійно влаштовувала сцени, вона ревнувала чоловіка до його колишньої дружини і дітей. Мені здається, що з цієї причини вони і розлучилися. Від розлучення не врятувала навіть поява нашої внучки.
Хотілося б відзначити, що за ці чотири роки я втомилася від дочки. Вона всім незадоволена, постійно дістає усіх без приводу. Я відпочиваю лише тоді, коли вона на роботі півдня. До речі, зі своєю донькою вона займатися не хоче. Ми з онучкою уроки разом вчимо, і після школи гуляємо, і на танці я її вожу, і в вихідні в парк ходимо. А дочка або сумує, або сцени влаштовує. Невже, не можна приділити час рідній дочці? Я ж не можу постійно займатися онукою. Мій чоловік теж незадоволений нашою донькою. Але він їй нічого не говорить. А тільки мені висловлює і каже, що я винна. Ну як так можна, постійно вона або спить, або біля телевізора сидить? Мені потрібно і їсти приготувати, і квартиру прибрати. У вихідний день дочка може спекти пиріг або слойки, але це буває рідко, і тільки тоді, коли у неї гарний настрій.
Я хочу запропонувати дочки пожити окремо. Я не відмовляюся ні від неї, ні від внучки, але є величезне бажання роз’їхатися. Може розміняти квартиру на дві однокімнатні або оплачувати їй знімну квартиру? Я дуже люблю свою комфортну і затишну квартиру, тому що все зроблено в ній з такою душею і любов’ю. Але, напевно, я готова на це. Нам з чоловіком так хочеться іноді тиші і спокою. Але не знаю, як сказати про це доньці. Я не хочу її образити, але і проживати разом не хочу. Хоч вона моя дитина, але жити з нею просто неможливо. Як колишній чоловік з нею знаходився під одним дахом? Може я погана мама і не маю до неї підходу просто?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
