– Як правило, на початку лютого на мій день народження ми відлітаємо на якийсь морський курорт, – каже п’ятдесятирічна Тетяна Ігорівна. – А цього разу довелося залишитися вдома. Якщо так, надумала запросити близьких, тим більше рік ювілейний. А тут ми ще ремонт закінчили. Виходить одразу кілька приводів відзначити. Прийшли п’ятнадцять людей: ми з чоловіком, сестра з донькою, син, його дружина, онука, дочка, її хлопець, кілька подруг та моя мама.
– Добре. Як за старих часів: повний стіл частування, гості, свічки, торт, подарунки.
– До речі, з приводу подарунків я одразу всім сказала, щоби нічого не дарували. Та ніхто мене не послухав. Кожен прийшов із конвертом. А невістка подарувала великий портрет онуки у блискучій рамі. Як тобі?
Варто зазначити, що Тетяна Ігорівна з чоловіком – люди заможні. Змогли зробити чудову кар’єру, зараз обіймають серйозні посади та чудово заробляють. Вони люблять подорожувати різними країнами, у своїй просторій квартирі зробили модний ремонт, кожен має автомобіль. Подарувати щось таким людям досить складно. Найчастіше все необхідне в них є, а всі бажання вони здатні задовольнити і самі. Здивувати їх важко.
Тож гості вирішили подарувати грошима. Все, але не невістка.
Тетяна Ігорівна із чоловіком виростили двох дітей. Їхній дочці вже тридцять три, а синові двадцять дев’ять. Катя, дочка, знайшла гарну роботу та займається своєю кар’єрою.
– Уся в мене! – гордо розповідає про доньку Тетяна Ігорівна.
Катя чудово заробляє, купила собі в іпотеку квартиру, причому їй не доводиться ні на чому економити. Дівчина встигає займатися і особистим життям: прийшла на ювілей мами з хлопцем. Але вона не планує заміжжя, спільний побут та дітей. Принаймні поки що.
Тетяна Ігорівна у всьому підтримує свою дочку. Якщо Катя не хоче дітей, то нехай насолоджується молодістю та безтурботним життям.
– Я чудово розумію свою дочку. – каже Тетяна Ігорівна. – Незважаючи на те, що маю двох дітей. Ми не планували, але так вийшло, і я їм рада.
Зараз Тетяна Ігорівна має п’ятирічну онучку. Син Андрій шість років уже одружений і живе із сім’єю в орендованій квартирі.
– Не розумію, чому невістка вирішила, що ми їм допомагатимемо? – обурюється Тетяна Ігорівна. – Вона думає, що ми маємо купити для них житло чи дати на нього грошей! Вважає нас заможними. Тому що у нас трикімнатна квартира та будинок. Не стали ми їм допомагати: вони вже дорослі, хай себе забезпечують.
– Вони не зрозуміли?
– Звичайно. Заявили, що внучку не побачу. Але я розсміялася і відповіла, що це зможу пережити.
Після цього спілкування у невістки зі свекрухою не ладналося. Але після народження онуки все ж таки стало краще. Невістка надсилала фотографії малої та запрошувала в гості.
– Мабуть, мудрі люди порадили, що із заможною свекрухою краще бути у добрих стосунках! – усміхається Тетяна Ігорівна.
Син із невісткою запрошують до себе в гості, а бабуся з дідусем привозять розкішні подарунки. Але дівчинку до себе не забирають, не погоджуються навіть посидіти, доки батькам треба у справах.
Няню дівчинці ніхто не наймає. Невістка, Іра, сама займається дочкою і не працює. Чому внучку не віддають у садок, Тетяна Ігорівна не знає. Дитину весь час водять із собою. От і на бабусин ювілей прийшли з дочкою, від якої і вручили портрет як подарунок.
– Нехай висить у вашій вітальні! – Сказала невістка, оглядаючи ремонт, який був завершений за участю модного дизайнера. – На цій стіні буде чудово виглядати!
Проте Тетяна Ігорівна не захотіла повісити у себе портрет, оскільки він не підходить до інтер’єру.
– У квартирі є невелика комора, де зберігаються речі хатньої робітниці і все для прибирання. Ось туди портрет і віднесла. Приїхали невістка із сином у гості. Іра й запитала, чи я повісила їхній подарунок. Я їм чесно сказала, що вішати не буду, бо не люблю картини на стінах і запропонувала забрати його собі, щоби висів у них удома. Ото обурення було, потрібно було їх бачити, але я одного не розумію: чому я маю робити те? Так, то моя онука, але портрету я її не просила. Чому я маю у себе в будинку робити те, що мені не до вподоби?
Головна картинка – pexels.
