Коли ми з чоловіком одружилися, я навіть не думала про те, що колись зможу втомитися від коханого. Мені так добре було з ним. Я пишалася тим, що у мене такий чоловік. Перші роки нашого сімейного життя почуття переповнювали мене, і здавалося, що так буде завжди. Чоловік був постійно турботливим, відповідальним і ніжним. У нас було багато спільних інтересів. Ми дивилися одні й ті ж фільми, їздили на риболовлю. Крім того, я намагалася завжди бути покірною і лагідною.
Але пройшло 7 років, і я зрозуміла, що хочу щось змінити. У наших відносинах зникло порозуміння. Чоловік не хоче вирішувати наші проблеми, не бажає обговорювати зі мною сімейні питання. Ми не розуміємо один одного. Я питаю у нього, що ти думаєш з цього приводу? Що відбувається між нами? Чоловік каже, що все у нас нормально. Він вважає, що я перебільшую, так як у мене багато вільного часу і більше нічим зайнятися.
Сцен ніяких чи волань там і лементу якого. Проте, ввечері, після роботи, ми можемо годинами не розмовляти. Мені б хотілося почути від чоловіка, що йому хочеться, що подобається, і щоб він постійно цікавився моїми бажаннями. Адже раніше так і було. Чому зараз все змінилося?
Загалом, я почала згадувати той час, коли жила з батьками. Ці чудові моменти, в яких не було ні клопоту, ні турбот. Не потрібно було підлаштовуватися під чоловіка, відмовляти собі в якихось дрібницях, жити для когось. Я хотіла поділитися своїми сумнівами і переживаннями зі своєю матір’ю. Але подумала і вирішила, що вона не зрозуміє мене. Мама вважає, що мені пощастило з чоловіком.
Для того щоб зберегти свій шлюб, ми з чоловіком вирішили місяць пожити окремо. Це була моя ініціатива, а чоловік швидко погодився зі мною. На подив, він навіть не став обговорювати зі мною тимчасове розставання. Мабуть, цей варіант йому сподобався. Він зібрався і вранці поїхав до своїх батьків, а я залишилася одна в нашій квартирі.
За період нашого розставання я усвідомила свої помилки. В першу чергу, мені стало так нудно і самотньо, і я зрозуміла, що люблю свого чоловіка і дорожу ним. Тільки ось він ні через місяць, ні через два не захотів повернутися додому. Придумуючи різні відмовки, чоловік продовжує проживати разом зі своїми батьками. До речі, поруч живе його брат, який теж раніше був одружений. Та й до роботи там п’ять хвилин ходьби, а з нашої квартири потрібно їхати 1,5 години в пробках.
Може йому так зручніше? Батьки у нього турботливі і люблять своїх дітей. Чоловік втомився від мене. І йому там комфортніше, ніж удома? А можливо у нього з’явилася інша жінка, і він не хоче мені зізнатися в цьому? Погана ідея була розлучитися на деякий час, чим же я думала? Що ж ми наробили? Як його повернути?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
