Тобі не здається, що останнім часом відбувається щось дивне?, — запитав Кирило дружину. — Сьогодні з мого автосервісу звільнилися троє працівників – залишились тільки ми з Олексієм. Я тепер навіть не уявляю, як ми впораємось зі всіма замовленнями. Втратимо клієнтів!
— І не кажи, — Поліна мила посуд після вечері, — якесь нашестя. Незабаром мій день народження, потім Новий рік, а настрій на нулі. Сьогодні тріснули скляні дверцята духової шафи. Вчора я загубила браслет, який ти подарував мені, так шкода. Та ще й наш кіт занедужав! Ветеринар сказав, що справи кепські. Уявляєш? — На очах Поліни виступили сльози.– Ну чому так? Стараєшся, працюєш, і раптом все починає розвалюватися? Начебто буває й гірше, але коли все одне за одним не клеїться, то це теж дуже гнітить, почуваєшся безпорадним. До речі, шеф сказав, що ми у мінусі, премії не буде.
— Нічого, люба, проб’ємося, головне ми разом, — посміхнувся Кирило, — а між іншим, моя бабуся завжди говорила, що будь-які невдачі ведуть до успіху! Думаю, все буде добре, просто треба зрозуміти, у чому справа. А ще бабуся казала, що нічого просто так не трапляється!
— Пам’ятаю-пам’ятаю! — Поліна усміхнулася крізь сльози, твоя улюблена бабуся багато чому тебе навчила!,
— Що сміття, наприклад, не можна викидати ввечері, що не можна дарувати годинник, що не варто нічого підбирати на перехресті! А про іржавий цвях чи про лікоть? — Поліна навіть трохи повеселішала, — а тобі не здається, що це все забобони?
— Ну, ну, — примружився Кирило, — а давай перевіримо? Думаєш, наші предки були такі нерозумні, що не могли ні гроші привернути, ні від напастей себе убезпечити? Ну, дивись, ще місяць тому всі наші справи йшли в гору. І два, і три місяці тому йшли в гору. Що змінилося?
І Поліна і Кирило почали згадувати, коли раптом на них посипалися неприємності. Однак їм не було за що зачепитися.
— До речі, а коли ти приводила до нас своїх шкільних подруг? Місяць тому. Ще ця, темненька, Оксана здається, весь час питала: «Ой, а це у вас смарт телик такий великий? Ой, Полінко, а який у тебе гарний браслет!» Ой, та ой!
А сама постійно гладила нашого кота, та заздрісно роздивлялася на всі боки!
— Ти що, Кириле, віриш в пристріт? Та ну, це все брехня!
— Думаєш? — посміхнувся чоловік, — знаєш, я може б і не вірив, якби сам з таким не стикався. Але бабуся мене дечому навчила, я влаштую їй таку перевірочку, що все одразу стане ясно!
— Гаразд, на що посперечаємося? — Поліна була впевнена, що вона має рацію.
— Ну, давай, якщо я програю, то ми навесні поїдемо в подорож, як ти й хотіла. Мені звичайно доведеться піднапружитись, бо ти ж сама бачиш, яка в мене на роботі погана ситуація з грошима!
— Добре, — задеркувато посміхнулася Поліна, — а якщо програю я?
— Ооооо, якщо програєш ти, то тобі зі мною не розплатитися, — і Кирило жартівливо притиснув її до себе.
— Ну, я серйозно, — сміючись відбивалася від чоловіка Поліна, — чого хочеш ти?
— Серйозно? — Кирило погладив кота, який лежав на сусідньому стільці, — якщо серйозно, то ти давно обіцяла, що ми заведемо собаку. Котикові ж нудно, він навіть захворів від туги! Але все буде добре, я певен! Тому я хочу собаку, згода?
— Згода, — Поліна вже передчувала перемогу, — а що ж це за перевірка?
— А це бабусин секрет, розповісти не можу, але ти й сама скоро все побачиш.
Через тиждень Поліна та Кирило запросили друзів на її день народження. Покликали і тих її подруг.
Всі прийшли вчасно, не було лише Оксани.
— Дівчата, — Поліна була в чудовому настрої, сукня красиво облягала її струнку фігурку, на зап’ясті був новий, правда трохи скромніший браслетик — подарунок чоловіка, — а Оксана де? Вона ж здається йшла з вами?
— Та ми й самі не зрозуміли, — здивовано відповіла Світлана, — зустрілися всі біля метро, з нами була й Оксана. Весела, ошатна. А коли підійшли до під’їзду, вона раптом чомусь занепокоїлася. Потім коли піднімалися у ліфті, Оксана почала гикати, вона сьогодні якась дивна. А як підійшла до ваших дверей, то зблідла, схопилася за телефон, сказала, що має пропущений виклик від мами і що їй терміново треба кудись бігти. Чесно кажучи, ми так і не зрозуміли, що це з нею трапилося?
— Ну, чекати не будемо, прошу за стіл, може, вона ще повернеться, — Кирило зробив запрошуючий жест, а сам тріумфально подивився на Поліну.
Свято минуло чудово. Оксана так і не повернулася.
Увечері, після відходу гостей, розпалена веселощами Поліна розпитувала Кирила:
— Ну, скажи, що за спосіб? Чому вона не змогла увійти до нашого будинку? Значить у неї і справді таке заздрісне око, що вона тоді нас наврочила?
Але Кирило був непохитний, тому так і не видав бабусин секрет.
Їхні справи невдовзі пішли вгору. Кіт одужав і з подивом дивився на незграбне цуценя, яке з’явилося в їхньому домі.
І, незважаючи на те, що Поліна програла суперечку, навесні вони все ж таки, залишили на батьків своїх домашніх улюбленців, і поїхали в невелику подорож. Чого ж не зробиш для коханої дружини, тим паче виявилося, що у них скоро буде малюк.
Та й справді, нічого просто так не трапляється. Труднощі згуртовують, та так, що навіть невдачі ведуть до успіху.
Потрібно тільки не падати духом, розібратися в ситуації і ніколи не забувати про те, чого навчила бабуся.
Фото ілюстративне.
