Судитися з мамою доведеться через банальне – квартиру. Але наша ситуація – особлива, через мамину байдужість. Моїй мамі стало все одно, як я живу, їй наплювати на внука.
Коли мені було 5 років, пoмepла моя бабуся. Незадовго перед відходом в інший світ вона переписала свою простору трикімнатну квартиру на мене і мого батька – свого сина 50/50. Спасибі їй за це. У цій квартирі після того як нестало бабусі ми жили утрьох – я, мама і тато.
Зараз я виросла, вийшла заміж, у мене малюк. З чоловіком взяли в іпотеку однокімнатну квартиру. Рік тому сталося гope – poзбивcя мій батько. Я до тепер не можу звикнути до думки, що його немає. А моя мама вже через півроку привела в квартиру, яка їй належить тільки на чверть (половина – моя, татова половина розділилася навпіл мені і їй після його cмepтi), іншого чоловіка.
Моєму обуренню не було меж. Вона працює, а він цілими днями лежить на татовому дивані і дивиться телевізор, ледар в загальному. Розмова з мамою про те, що це неправильно, призводить тільки до cкaндaлу. Ну Бог їй суддя. Проблема в іншому.
Ми з чоловіком ледве тягнемо іпотеку, я в декреті і отримую мізерну допомогу. В мене у власності простора трикімнатна квартира на 3/4. Мені б дуже хотілося її продати або здавати. Це була б значна допомога нашому сімейному бюджету. Я запропонувала мамі обміняти квартиру на однокімнатну, щоб вона жила в ній, а грошима, що залишаться я погасила б іпотеку. Але вона мене ніби не чує.
За її словами, їй тісно буде в одній кімнаті, адже у неї багато речей, великий гардероб, і говорить подібні дурниці. А я знаю свою маму, це не її слова, а слова її нового залицяльника. Мені не шкода, хай живе з ким хоче, але не в моїй квадратних метрах. До суду іти мені не хочеться, адже стосунки зіпсуються остаточно, але і тягти іпотеку стає все важче. Як бути в такій ситуації, я не знаю. Це все ж таки моя мама, яку я дуже люблю.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
