Я дуже любив свою дружину. Вона завжди була дуже доброю і милою жінкою. Ми познайомилися з нею під час навчання в університеті і одразу ж почали зустрічатися. Тоді нам здавалося, що це любов з першого погляду.
Як відомо, ідеальних відносин не буває, але ми намагалися, щоб у нас були саме такі і ніякої буденності.
Після недовгого періоду наших відносин, я запропонував їй жити разом, оскільки ми і так жили в одному гуртожитку. Вона дала свою згоду, і наша сімейне життя почалося вже тоді.
Перший час було нелегко, звикання один до одного в побутових умовах, до звичок і так далі, але ми змогли це подолати і досить успішно.
Після я зміг отримати посаду менеджера у великій компанії, а вона влаштувалася в маленьку фірму, яка займалася архітектурою. 7 років ми були разом.
Не так давно, ми змогли взяти іпотеку, оплата якої була на мені. Хоча у нас був абсолютно рівний сімейний бюджет і однакові обов’язки, все-таки мені як чоловікові потрібно було займатися такими серйозними питаннями, як покупка квартири.
Життя начебто вдалося. Я мав все, що мені потрібно було для щастя: спокійне життя, кохану дружину, постійну роботу. я навіть не міг подумати, що все може змінитися в один момент.
Якось раз дружина вирішила поїхати на вихідні з подругами відпочити за місто, але пройшло 3 дні, і вона так і не повернулася додому. Вона просто зникла і не виходила на зв’язок. Перші дні я вирішив їй не дзвонити, хотів, щоб вона спокійно відпочила з подругами, але пізніше я почав хвилюватися.
На четвертий день від неї прийшов лист, в якому опинилася заява на розлучення і невелика записка. Вона писала, що познайомилася з іноземцем він її підкорив своєю енергійністю та тягою до пригод.
У записці вона зізналася в тому, що зі мною їй іноді дуже нудно, а їй хочеться чогось екстремального, тому і втекла. Сказати мені все особисто вона не може, так як їй дуже соромно, адже все-таки прожили разом досить довгий термін.
Однак від її листа мені зовсім не легше!
Вона поїхала зі своїм іноземцем в Америку, а суд нам дав три місяці на примирення. Не знаю, що буде далі, проте назад я її не прийму, нехай собі розважається з ким хоче. Я ніколи не пробачу зраду.
