Зараз в моді так зване «вільне виховання». При цьому батьки вважають за краще практично повністю абстрагуватися від своїх дітей, нічого їм не забороняючи. Слово «не можна» для них табу, вони його бояться, як чорт ладану.
Довелось мені особисто з декількома такими “матусями” зустрітись.
Приклад перший. Мій дворічний син грав в пісочниці з іншими дітьми. Він хлопчик добрий, спокійний, майже ніколи не плаче. І тут я чую просто волання сина. Підходжу. Виявляється, інший хлопчик взяв повну жменю піску і обсипав мою дитину. Природно, я сказала йому, що так робити не можна. І тут підлетіла матуся іншого хлопчика і заявила, що вони нічого дитині не забороняють, у них, бачте, вільне виховання, без заборон. Я порадила їй поцікавитися, яку суму їй доведеться мені заплатити, якщо, не дай Бог, з очима мого сина трапиться щось. Матуся пирхнула, схопила свого «синочка» і помчала геть у невідомому напрямку.
Приклад другий. Син пішов до другого класу. Я з-за кордону привезла йому шкільний набір. І набір цей не зовсім звичайний, таких у нас немає. Зрозуміло, він йому дуже подобався. І ось одного разу він прийшов зі школи в сльозах. Розповів, що однокласник (назвемо його Андрієм) відібрав у нього ластик з цього набору. Спроби повернути ластик ні до чого не привели. Андрій заявив, що він все одно залишить цю річ у себе, тому що вона йому сподобалася.
Знаючи про те, що Андрійка в школу приводить мама (мій син ходив сам, школа у дворі), на наступний день я пішла разом з сином. Побачила ту маму, розповіла їй ситуацію, попросила посприяти і ластик повернути. Як ви думаєте, що я почула від мами? Правильно – «у нас вільне виховання, ми нічого не забороняємо». У мене не залишалося іншого вибору, як озвучити ціну шкільного набору і попросити відшкодувати збиток повністю, бо без гумки набір не повний. Мама Андрія зблідла, тут же полізла до сина в портфель, вийняла той ластик і практично з шипінням простягнула мені. Андрій, зрозуміло, влаштував сцену з валянням на підлозі. Довелося мамі забирати своє дитя додому. Адже йому, напевно, в перший раз в чомусь відмовили.
На жаль, це не всі приклади, з якими я зустрічалася в своєму житті. Потім ці батьки скаржаться, що у нас погана молодь. Ні, шановні, вона така, якою ви її виростили. Хто вийде з цих дітей, коли вони підростуть? І не дивуйтеся, що ці діти і до батьків своїм будуть ставитися точно так же, як і до інших. І все тому, що їм нічого не забороняли, дозволяли робити все, що душі завгодно, і не навчили одному єдиному слову – «не можна»!
І найголовніше, що більшість батьків, застосовуючи цю методику виховання, мало того, що навіть не цікавляться, як це робити правильно (а там багато нюансів, повірте педагогу), так ще й не замислюються про наслідки. Адже поки діти маленькі, відповідати за їх дії доведеться мамам і татам. А це і відшкодування збитків і моральну шкоду. А вже як виграти таку справу, я прекрасно знаю.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
