Іншим у спадок від матері квартири, чи будинки дістаються. а от мені при живій ненці – тато. Бачте, вона вирішила, що в 45 життя тільки починається. Нас із татом, навіть не попереджала. просто одного дня. коли я повернулась із поїздки двері нашої квартир відчинила чужа жінка.
Моя мама завжди була дуже цікавою людиною. Я не така і не можу зрозуміти. як вона узагалі так жити може. Інколи, мені доводилось їй вказувати, як потрібно зробити у тій, чи інший ситуації, адже вона дуже нерішуча людина.
Ніколи мама не вміла за себе постояти. Ніколи голосу не підвищувала. Все їй аби було тишком, та ладком. Щось не подобається, так вона стерпить, промовчить. Ми ж із татом люди дієві. Нам важко було її зрозуміти.
От і рік тому, коли їй отой недуг приписали випадково, я одразу сказала, що там нічого серйозного. Але ж мамі мало було моїх слів. Давай вона мене просити з’їздити і переконатись. Тобто, я повинна була все покинути і почати із нею ходити колами пекла, аби в результаті дізнатись. що мої слова таки правдиві.
Звісно ж я не погодилась. та й часу у мене не було. Я нині студентка другого курсу. Паралельно із навчанням працюю перекладачем в одній фірмі. робота пов’язана із частими відрядженнями. От я прямо відмовлюсь їхати на переговори до Парижу, бо мама повірила якомусь там спеціалісту?
Тато також мамі сказав, що то помилка і щоб вона не зважала. Але ж їй і його слів замало було. Давай вона і його просити. аби впевнитись. Тато їй відповів так само, як і я. Ну правда, чого час витрачати на таке, якщо є купа важливих справ?
І ось, коли я минулого місяця повернулась із чергового відрядження. виявилось. що мама продала квартиру і поїхала до сестри в Ізраїль. бачте, вона зрозуміла, що прожила життя тут намарне і що хоче почати все з нуля.
Але з нуля не тільки їй життя починати, а мені і татові. Як нам жити тепер маму не хвилює. Вона нам сказала, що то нічого важливого і що там усе гаразд. Додала, що часу не має і не може нам нічим допомогти.
Комусь. квартири у спадок, а мені тато дістався. Я мала необережність погодитись на його пропозицію разом квартиру винаймати. так от у побуті він дуже непрактична людина. Уже за місяць нас майже б виселила господиня, адже у квартирі було брудно.
Раніше у нас у домі завжди чистота була і порядок. А коли я з татом залишилась, він, мало того, що після мене яку річ на місце не покладе та ще й сам усе розкидає. А їжа? Він же не вміє готувати, ложки собі ніколи сам не візьме.
Знаєте, я вже по стінам бігаю від усього цього, але поки з’їхати змоги не маю. А мама, мама виставляє фото щасливого усміхненого і засмаглого обличчя.
бачте, у неї нове життя. а нам що робити? Як жити нам тепер?
Хіба то мама після такого вчинку?
15,07,2023
Головна картинка ілюстративна.
