Іван винувато опустив погляд. Це ж треба так влипнути! Адже він сподівався на пригоду! Хоч раз у житті! Що тепер робити? Як викручуватись?
Так набридло нашому Іванові нудне й одноманітне життя, що вирішив він пошастати в інтернеті і вирушити на побачення.
Йому навіть не довелося довго шукати. Майже одразу йому написала симпатична дівчина. На дивний холодок, що ковзнув по спині, Іван уваги не звернув, надто йому вже сподобалася ця дамочка.
«Я десь її бачив? Ні, не думаю». І помчало. Клацання на комп’ютері вдень, дзижчання смартфону ввечері і вранці. Не міг наш Іван ні пити, ні їсти без гаджетів.
Навіть, пардон, у туалеті намагався не затримуватись. Спочатку він тяг туди телефон, але після косих поглядів начальства і близьких чинити так перестав.
Ось тільки від дзвінків дівчина лагідно відмовлялася. А йому страшенно хотілося почути її голос!
Все, що він міг собі дозволити – нечисленні фотографії у профілі. І ось нарешті він добився свого, дівчина погодилась на побачення!
О п’ятій годині вечора Іван уже розглядав міську площу. Сонце ліниво освітлювало верхівки дерев, з набережної віяло морем і відпусткою, повз, сміючись і весело воркуючи, проходили закохані парочки.
Легке хвилювання закрутило голову нашому герою… І тут він побачив її! Все життя промайнуло перед його очима, у горлі пересохло, серце заколотилося як ненормальне. Назустріч Івану йшла його дружина.
