Ця клієнтка змінила її, вірніше, її віру в терапію. Є люди, яким не треба допомагати, навіть, коли вони про це просять. Бо їм потрібна видимість, картинка, увага, але не вирішення проблеми, вірніше, щоб проблему вирішили за неї. Але тоді Христина була молода і повна віри в людей та їхній внутрішній ресурс. Ця жінка прийшла з поширеною проблемою – чоловік набрид, проблемний підліток, її сприймають як належне і, взагалі, не так вона все це уявляла, оте пресловуте заміжнє життя.
– Він був перспективним хлопцем, тому й вийшла заміж. Батьки були багатими і ми мали все, що потребували. Жили окремо і насолоджувалися життям, – розповідала вона.
Але потрохи всі принади обранця поступово почали відпадати. Найперше відпала фінансова складова – батьки відмовилися фінансувати дитятко до кінця своїх днів, а виділили йому певні кошти, які той не так розумно вклав, як надіявся. Відповідно, жити на широку ногу вже не виходило, але замашки залишилися ті ж самі, що і у золотого хлопчика.
Правда, «золотий хлопчик» з часом перетворився на опецькуватого лисунчика, який не хотів працювати на звичайній роботі, бо ж він для такого не створений. Він створений керувати долями і життями, а не таксувати чи клеїти мікросхеми. Тим більше в недалекій перспективі гроші будуть, треба лиш трохи почекати. Пройшло десять років, а перспектива не наближалася.
Клієнтка вирішила, що нидіти з чоловіком не зможе. Він її дратував. Дратувало й те, що він не виконав жодної обіцянки, яку давав.
– Як ми тільки зустрічалися, то і про подорожі говорив, і про власний будинок. А в результаті ми й далі живемо в квартирі, подорожуємо лише на море. І це й за мій кошт теж, бо я працюю і всі гроші вкладаю в нашу родину. Це мала бути моя казка з людиною, яка мене захистить від у сього, а я буду просто гарна домогосподарка. Я свою частину виконала – я чудова домогосподарка: смачно готую, зі смаком облаштувала квартиру і моя дитина їсть виключно здорову їжу. Він мене просто обдурив!
Той своєї вини не визнавав. Ну обіцяв, але ж життя внесло такі корективи, тому живемо далі, бо все не так і погано. Клієнта влаштовувала концерти, але вони не мали ефекту. Вона чесно пробувала залучити чоловіка до спільного походу до психолога, але той вважав, що все у нього добре, а раз у жінки проблеми, то хай вчиться їх вирішувати.
– Отже, ви не можете далі жити з чоловіком чи не можете жити з таким чоловіком, – уточнювала Христина.
– Та він ні на краплю не змінився, який був, такий і є. Розумієте? Нічого не змінилося – ні смак, ні світогляд, ні переконання.
– Тобто, ви виходили за ось цього чоловіка, а вже через десять років цього чоловіка не хочете?
– Я виходила заміж, щоб бути щасливою і він мені це обіцяв зробити. Але я нещаслива!
– Ви змінилися?
– Та все навколо змінилося, лиш він стоїть, як глиба. Я намагаюся жити зараз, а він просто тримає мене, як якір і все.
Клієнтка хотіла сказати, що хотіла мати модний одяг, гарний телефон, доглянутий вигляд і на все це витрачала власні кошти. Вона стояла перед вибором – або мати це все одній або розподіляти кошти на родину і тоді вони разом мають набагато менше, ніж хочеться. Ця красива жінка була в середовищі, де гарний манікюр і стильна стрижка – буденність, а не розкіш. Родина виявилася тою валізою без ручки, яку не дуже й хочеться тягти.
– Що б ви зробили на моєму місці?
– Ви розумієте, що рішення щось робити чи не робити, ви приймете самі, а не я? Я вам радити нічого не буду.
– А навіщо ви тоді здалися?
– Для того аби ви зрозуміли себе.
Клієнтка ще приходила, Христина застосовувала різні методики, але бачила, що жінка не хоче працювати з собою і для себе. Вона хотіла, щоб кожний сеанс не розкривав її сутність, а викривав її жертовність щодо теперішньої ситуації. Вона мала бути обдуреною і всі сили спрямовувала на доведення цієї теорії. Вона не хотіла дізнатися, що сама себе обдурила десять років тому.
Автор: Ксеня Ропота.
Фото – ілюстративне(pexels).
