Коли із кишені брюк робочих мого чоловіка випав чек, я одразу уваги на нього не звернула. Лиш згодом, коли його у сміття несла мало не сіла, коли суму побачила. Вісімнадцять тисяч. Пробіглась очима що ж він такого купив і сльози на очі повиходили. Свекрухи немає уже рік, але й досі ця жінка вносить розбрат у нашу сім’ю.
Скільки жила я у шлюбі, то ніколи ми із Семеном не були по-справжньому удвох. Галина Аркадіївна – мама мого чоловіка, жила нами, наша сім’я була не нашою, а її.
Якщо я противилась, то чоловік мій не міг мамі і слова кривого мовити. Нас розділяли дві сотні кілометрів, але ця жінка була мені і в сніданку і у вечері. Я не раз думала розлучитись, але стримували діти, їх у нас було троє. А з роками я змирилась і навчилась жити із цим.
Вже ближче до того, як свекрухи моєї не стало, я не витримала і ми з нею припинили будь-яке спілкування. Замолоду ця жінка була нестерпна а на старості років так узагалі ніяких сил у мене вже й не було.
Але у засвіти вона відходила саме у нашій із чоловіком хаті. Вона занедужала, мій чоловік її єдина дитина, то куди було їхати? Я догледіла її до останнього дня і була присутня при тій їхній розмові. Тоді я не надала їй великого значення. а даремно.
Галина Аркадіївна підізвала мого чоловіка і попросила у нього пообіцяти, що той ніколи не продасть її дому:
— То моя хата, там буде жити мій дух. Приїжджай до мене туди, я чекатиму.
Я лиш посміялась, адже хата свекрухи за сотні кілометрів в нас свій дім є і вік не той, аби їздити туди сюди. Та й діти у нас прилаштовані і хатина у селі далекому від цивілізації нікому не потрібна. За яких тисяч п’ять гривень можна було б продати і забути.
Однак, після того. як не стало свекрухи минув рік, а мій чоловік так і не продав того дому. більше того, він надумав на подвір’ї робити ремонт. Їздить туди кожні вихідні і щось ремонтує. Полагодив паркан, залив бетоном навколо дому. звісно. я була проти. Ми не настільки вже й багаті. аби витрачати стільки коштів на бензин і на ремонт непотрібної нам оселі.
А це я чек на 18 тисяч знайшла. Ледь не розплакалась, бо розуміла, що ті гроші чоловік позичив. Придбав він ковані грати, мабуть, буде на вікна ставити, аби не розтягли мамине “добро”.
Свекрухи рік немає, але ця жінка і досі вносить розбрат у нашу сім’ю. Запитую у чоловіка нащо він це все робить, а той мов заведений: ” Я мамі пообіцяв, Ти не розумієш, вона там мене чекає”.
І от що мені із цим усім робити. Як переконати його, що це просто смішно і не розумно. Навіть, діти проти, але він і їх слухати не збирається. Он, у які борги заліз при зарплатні у чотири тисячі. ну от як мені все це припинити?
Може дасть хто пораду. Як би ви на місці моєму вчинили?
28,08,2023
Головна картинка ілюстративна.
