Коли сестра зателефонувала до мене в сльозах і попросила виручити, я з чоловіком пішла їм на зустріч. Ну мало, що могло трапитись. а ми рідня. Переїхали вони у нашу двокімнатну квартиру і стали ми жити якось – сім чоловік на сорока квадратах. А потім я випадково побачила, яку саме зарплатню сестра отримала і вказала їм обом на двері.
Більше року тому до мене сестричка моя рідна зателефонувала хлипаючи. Вони із чоловіком мусять терміново з квартири своєї з’їжджати, а йти їм нікуди:
— Маринко, рятуй, сестро. – ледь розбирала я, – З роботою негаразди. ледь кінці із кінцями зводили, а тут ще й господиня квартири терміну тиждень дала і прощавайте. А нині аби орендувати треба казна-скільки грошей, а ми їх не маємо і навряд зберемо найближчим часом. Їхати додому? а на що?Тут хоч дітей можемо забезпечувати, а повернемось, так ні роботи, ні перспектив.
Звісно, я з чоловіком поговорила і ми сестру мою до себе забрали, хотіли того, чи ні. Довелось добряче потіснитись, адже нас п’ятеро жило, а ще двоє, так узагалі стати не було де. Але нічого, звикли якось. та й сестра моя із чоловіком більше на роботі були, приходили лиш вечеряли і спати.
От так ми рік і прожили. Сестра все бідкалась на те, що на роботі зарплатню урізали. Чолові її з нею в одній організації працював, то обом було не просто.
— Маринко, ти нас вибач. Ну ніхто не знав щ все це станеться. Ми б пішли, хоча б кімнату де винайняли, але ж ціни які… а у нас син студент, звідки скільки грошей набрати. Почекайте трішки, нам обіцяли підвищити зарплатню і ми одразу з’їдемо.
Така мова була щомісяця на протязі року. Вже й мій Ромка на мене косо дивився, діти жалілись, але я не зважала і намагалась усіх примирити, адже сестру шкодувала і хотіла допомогти.
І уявіть моє здивування. коли я випадково побачила яка саме заробітна плата сестрі на картку прийшла. 25000. Так, так, вона отримала 25000 і це лиш вона, а стільки ж і зять мій отримує. Тобто, маючи такі гроші вони бідкались. що не мають за що орендувати квартири? Серйозно?
— Машо, – питаю в сестри, – а що то таке і показую на повідомлення від банку. Як це розуміти?
І тут я такого наслухалась. Виявляється, що відколи я в місто переїхала, то про неї геть не дбаю і що вони мусять за чужі кутки платити такі гроші. а я живу на всьому готовому.
— Сама б могла здогадатись нас до себе жити покликати. А нам, що, житла свого не треба, ні? Збираємо збираємо і мов у прірву ті гроші. А зараз хоч на перший внесок маємо. Буде і в мене квартира, не все тобі царювати.
Сестра мені ще багато чого наговорила, зібрала того ж дня речі і не тільки свої узяла, скажу вам. і грюкнувши дверима, навіть не подякувавши за прихисток, пішла геть.
Три місяці минуло, сестра не телефонує і номер мій заблокувала. від мамизнаю. що придбали вони дім у селі під столицею, виплачують і роблять ремонт, діток до себе забрали із села. Ніби все у них добре.
От тільки зі мною чому сестра балакати не має бажання, оце мені цікаво? Це така дяка за те, що жили безкоштовно рік?
Головна картинка ілюстративна.
