Саша познайомився з Валерією в метро. Обидва їхали на роботу. При виході у дівчини затиснуло дверима сумку, а Саша люб’язно їй допоміг. А потім їм виявилося по дорозі.
Вони йшли, розмовляли, грілися під ласкавими променями весняного сонечка. Виявляється, вони працювали на одному підприємстві, тільки в різних цехах. Обідати стали разом, а згодом і вечеряти – у Сашка вдома. Стали жити разом, через півроку одружилися.
Характер у Сашка був непростий – заводився з півоберта, довго остигає. Валерія навпаки – була м’якою й поступливою. Тому особливо характер свій Сашкові проявляти було не треба – дружина приводу не давала.
Прожили вони разом п’ять років, коли трапилося те, що перевернуло усе їх життя. У цеху, де працювала Валерія, сталося коротке замикання. Матеріал, з якого виготовляли продукцію, зайнявся в одну мить. Коли Сашка добіг до цеху, її вже витягли.
Дружину не впізнав одразу, найбільше все те вплинуло саме на обличчя. Два тижні між тим і цим світом. А коли її перевели в палату, Сашкові сказали, що надія є, але не стопроцентова і дорого те все.
Коли Валерія повернулась додому, Сашко не відходив від неї ні на крок. Носив на руках, годував. А одного разу випадково побачив її такою, як є. Скрикнув. І втік…
Довго ходив вулицями усвідомлюючи на що власне зараз перетворилось його життя. Довкола скільки молодих здорових, а він буде в цей час зі своєю. Уже не тією, що була. Але з Валерією.
Повернувся додому і побачив дружину на підлозі. Вона подумала, що він пішов назавжди і теж захотіла піти.
Її врятували, а він продав машину і батьківську дачу. Так, йому ще й тридцяти немає, і він красень, який обов’язково зустрів би таку ж молоду і вродливу. Але та жінка ніколи не стане його Валерією.
Три роки минуло, Валерія далеко не красуня, але вже набагато краще. Сашко ніколи після того випадку не давав їй засумніватись у собі, а вона не опускає рук.
Можна подолати усе на світі, але не самотужки…
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
