Я в дуже непростій ситуації. Знаю, що багато хто мене засудить. Але я пишу не для цього. Я перебуваю на 40-му тижні, поява дитини буквально на днях. Для мене це перша дитина і, зрозумійте, я повинна думати про себе і дитину, повинна влаштувати наше життя, якнайкраще.
Проблема в тому, що батько дитини одружений і все ніяк остаточно не піде з сім’ї. Метається і ніяк не прийме рішення. Відразу скажу, що я не стала причиною розладу в їхній родині, у них давно справи йшли погано. Його дружина знає про мене, знає, що я при надії, але продовжує його утримувати маніпуляціями і сценами.
Коли я повідомила йому про те, що ми станемо батьками, спочатку він був ошелешений. Але після звик і почав говорити, що воно й на краще, тепер він точно розлучиться, і ми будемо повною сім’єю виховувати дитину. Але ось минуло 9 місяців і ніяких змін. Він ходить туди-сюди, поживе тиждень зі мною і під приводом недуги дружини і необхідності допомогти з дитиною (у них син 7 років) йде до дружини, залишається там на тиждень. Потім йому все це набридає, і він повертається до мене.
Природно, я хочу це припинити, поставити крапку. Напевно, треба ставити ультиматум. Я б хотіла, щоб по вернувшись з дитиною ця тема для нас була закрита, і було оформлене розлучення. Звичайно, там буде не все так просто: дружина захоче ділити майно, квартиру і машину. Але це ми якось переживемо.
Є ще один нюанс. За одному з обстежень спеціалісти припустили, що дитинка матиме ваду. Це не точно і все можна буде виправити з часом, тому батькові я нічого і не казала.
Саме тому я і хочу, щоб він швидше визначився і пішов від дружини остаточно. Аби потім, зіткнувшись з можливою недугою дитини, він почне знову сумніватися і бігати туди-сюди. Порадьте, як м’яко але остаточно підвести його до остаточного рішення?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
