Я закохалася в чоловіка, який старший від мене майже на 10 років. Для себе я точно вирішила, що хочу спілкуватися з ним, рости і розвиватися, будувати подальші серйозні відносини, мати від нього дітей. Мені, безсумнівно, хотілося відчувати себе захищеною. Крім того, він має фінансову стабільність, а мені так хотілося поїхати за кордон, отримувати дорогі подарунки, жити в красивій, з хорошим ремонтом квартирі, допомагати своїй матері матеріально. Я б хотіла отримати все те, що я не могла собі дозволити до зустрічі з ним. Тим більше що мій чоловік мені дуже подобався. Він був такий приємний, високий, миловидний і з хорошими манерами. Я вважала, що зможу бути щасливою по-справжньому. Ми можемо створити з ним міцну сім’ю.
У мене не було батька. І я завжди хотіла спертися на чоловіче плече. Зазначу, що у нас з ним спільні інтереси, незважаючи на десятирічну різницю у віці. Мій обранець познайомив мене зі своїм знайомими і друзями. Крім того, він пишається тим, що я у нього є. І при спілкуванні зі знайомими постійно наголошує на цьому. Мене можна назвати і красивою, і цікавою. Я можу підтримати розмову на будь-які теми, знаю кілька іноземних мов.
Але коли я вирішила поділитися з мамою своєю радістю, вона по-іншому сприйняла мою новина. Моя мати каже, що не може сорокарічний чоловік до такого віку бути абсолютно вільним. В результаті, розмова у нас не склалась, і ми з мамою не розмовляємо. Я не дуже сприймала її переконання: якщо він не одружений, значить або має погану звичку, або нероба. Вона навіть не знайома з ним.
Мені так подобається, як він упадає за мною. А може вона боїться, що у нього є діти? І потрібно буде забезпечувати не тільки мене, а й їх? Я питала свого чоловіка про це. Він не був одружений і дітей у нього немає. Говорив, що було кілька дівчат, що займався своїми батьками. які мали певні недуги. І найголовніше в його житті – це робота, кар’єра, фінансова стабільність. Незважаючи на це, він хоче сім’ю та дітей. У нього серйозні наміри.
Як переконати маму, що не всі нормальні чоловіки рано одружуються? Я не хочу псувати відносини з нею, але й не бажаю розлучатися зі своїм чоловіком. Мені вже 30 років. Саме тому я не хочу бути одна. Мені набридло жити з мамою, слухати її закиди, жити її життям. Адже в кожному віці у людини є свої потреби і бажання. А може вона не хоче залишитися одна? У мене ж раніше не було серйозних відносин з чоловіками, лише невеликий флірт. Для мами так просто сказати мені, що не треба з ним спілкуватися, тому що він мені не підходить. Вона навіть не захотіла розмовляти зі мною? Але ж так теж не можна?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
