Маленький ангел сидів на хмарці, звісивши ніжки. Він спостерігав за містом, яке здавалось йому мурашником. Раптом у вікні одного будинку він побачив знайоме обличчя. «Адже це вона», – подумав ангел і плавно почав спускатися вниз.
Ось його маленькі ніжки вже торкнулися землі, він відкрив двері під’їзду і ковзнув в маленьку щілину. Піднявся на дев’ятий поверх і опинився поруч з тими самими дверима. Маленькою ручкою він доторкнувся до дзвінка, і його пронизливий крик стривожив тишу.
– Хто там? – запитав колись знайомий голос.
– Це я, Ангел.
– Не знаю ніякого Ангела. Ви, напевно, помилилися квартирою!
– Та ні ж, я не помилився! Це ж я, Ангел … відкрий, будь ласка …
Двері відчинилися, і Ангел побачив Її. Вона була вже не та … Замучена, бліда, в старому халаті …
– Невже це ти? Що з тобою трапилося?! – вигукнув Ангел.
– Ми знайомі? Я вас вперше бачу. Що вам потрібно? Навіщо ви тут? – дівчина дивилася на нього тьмяними очима і нічого не розуміла.
– Ти нічого не пам’ятаєш?
– Ні. Я дуже втомилася, і раджу вам швидше забратися звідси. Тим більше скоро прийде мій чоловік. Я думаю, він буде не дуже радий бачити у своєму домі сторонніх.
Вона сіла за стіл і повернулася спиною до Ангела. Ангел підійшов до неї ближче і боязко обійняв її за плечі, притулився до її спині своїм маленьким тільцем.
– Я зараз тобі щось покажу, пообіцяй, що відразу ж підеш, – вона зняла халат, і на її досконалому тiлі, на її спині, в районі лопаток, знаходилися два жaхлuвих шpaми … – А тепер іди …
У двері подзвонили і вона здригнулася. Квапливо встала зі стільця і побігла відчиняти двері. Це був її чоловік.
– А це хто ще? – невдоволено буркнув він.
– Він уже йде, – строго подивилася на Ангела дівчина.
– Я голодний, через 5 хвилин прийду, – заявив чоловік.
Дівчина поквапилася на кухню.
– Двері он там, – вказав пальцем на двері чоловік. – Забирайся!
У великих очах Ангела блиснули сльози.
Читайте також: ПРИТЧА. БІЗНЕСМЕН І РИБАЛКА
– Де Її Крила? Куди ти подів Її крила? У неї були величезні білі крила. Навіщо ти їх відрізав? Ти ж знищив Її! – захлинався в сльозах Ангел.
– Розумієш, ми любимо один одного … І відповідно спuмо разом! А знаєш, як заважали цьому крила! Їй було незручно лежати на спині, тому я їх і відрізав! Тепер все у нас в порядку! Ми щасливі!
Ангел вже вийшов на вулицю, де йшов мокрий сніг.
– І все-таки ви не любите один одного! Вона зaгuне з тобою! – крикнув Ангел.
Чоловік вибіг на вулицю, але Ангел був уже високо.
– Чому? Чому ти так говориш? – кричав чоловік, дивлячись в небеса.
– Тому що кохання крила ніколи не заважають, – прошепотів Ангел …
