– Як ви будете жити? На що? Він нічого не заробляє, він все життя просидить на цій своїй роботі. І буде приносити тобі здачу!!!
– Мамо, я втомилася. Я його кохаю. Це головне.
– Любов – головна тільки на початку. Потім, мила моя донечко, піде побут. І він тебе ой як торкнеться! Ти вистрибнеш з його ложа, підійдеш до холодильника, а там макарони. І все!!! А причепуритися?! Футболка, туфельки, шубка?! Не хочеться?
– Ні. Я хочу бути з ним.
– Так, це зрозуміло! Що тобі зараз можна втовкмачити!
– Не втовкмачуй. Я виходжу заміж.
– Так, а весілля! На що? На це потрібен мільйон! Він у вас є?
– На це потрібно менше тисячі. На держмито. І заплатити за метро.
– Робіть що хочете. Тільки не прибігай потім до мене плакати.
– Добре. Як скажеш.
Пройшли роки. Донька вийшла заміж за «обідранця» – менеджера. У них з’явилася донечка-красунечка. Бувало, вони сварилися, але ненадовго – і мирилися завжди. Обоє працювали. Гроші приносили в сім’ю.
На подив мами, їм на все вистачало. Потім зять несподівано підучився на курсах і поміняв роботу. Отримував більше. Набагато. Але якось в їхній родині гроші не ставилися на перше місце. І донька при цьому не виглядала замазурою. Одягнена завжди модно, зі смаком. І навіть в шубці. Мама дивувалася: як?
Так, маму донька не забувала. Приходила часто, приносила смачненьке, приводила внучку. І любила маму.
– Слухай. Я все хочу запитати: як вам це вдалося? Я з твоїм нікудишнім батьком жити перестала відразу, як тільки відчула, що толку від нього не буде. А твій, ти гляди, і грошей заробляти більше почав! Ремонт би вам ще зробити! Потягнете?
– Не знаю. Нам поки і без ремонту нормально. Тато ніколи не був нікудишнім. І мій чоловік не був. Ніколи не були вони нікудишніми. Просто батько був не коханим чоловіком. А мій – коханий…
Фото Олександри К.
