Я ще молода жінка. Мені і погуляти сходити хочеться, і з подругою за «чашкою чаю» посидіти, і особисте життя підлатати. Але я знову під батьківським наглядом, який на старість виявився ще гіршим, ніж в юності.
Спочатку мама приїхала до мене погостювати. Скучили обидві. Але минуло кілька місяців, а мама не збирається їхати. Врешті вона заявила, що їй зі мною дуже добре і одна вона жити не буде. У квартирі мама все переставила так, як їй зручніше. Готує те, що вважає за потрібне. На мої страви вона ображається. Каже, що нічого продукти переводити і біля плити стояти, раз вона вдома. Смішно, але я навіть підлогу спокійно помити не можу. Поки мама кудись не піде. Особисте життя в мене закінчилася з маминим приїздом.
Якщо повертаюся після чаю з подругою (яка одружена, є дитина), то доводиться вислуховувати лекції про чай і його вплив на жінок. Про інші теми можна і не говорити. Якось я повернулася в 4 ранку. Мама сиділа на кухні. Вона не може спати, поки я не вдома. Весь наступний день вона мене картала за те, що я не думаю про неї і не бережу її здоров’я. Те ж саме було в підлітковому віці.
Втомившись від такого життя, я вирішила про все з мамою поговорити. Що ви думаєте? Вона образилася. Сказала, що завжди про нас з сестрою дбала, останнє віддавала, а на старості років ніхто не хоче її у себе прихистити. Посилалася на свій вік. Небезпечно вже одній жити. У сестри чоловік і своя сім’я, а я одна. Ось зі мною мама жити і буде. Знаєте, ще додає фразу «не хочу тебе одну залишати». Ніби зі мною вона живе, так як я одна не справляюся.
Юридично я у себе вдома і можу робити все, що душа забажає. Але на ділі ні. Спровадити маму мені совість не дозволить. Квартиру вона подарувала, вона на неї заробляла. Я відчуваю себе зобов’язаною. І взагалі, що люди скажуть після такого. Розумію, що мама одна і її треба берегти. Але з моїм життям що?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
