Мама говорить, а в мене від почутого, аж у вухах шуміти почало. Вона там радісна така, посмішка і іскри з очей. Ще й дивується, а чого я її не вітаю

15 років тому моя мама розлучилася із батьком і подалася в Італію на заробітки. На той час я була ще 5 дівчинкою, тож мама залишила мене із бабусею.

За цей час мама змогла придбати нам окреме житло, адже після розлучення ми до бабусі переселились, я вивчилася, вийшла заміж. Якщо чесно я і не думала що моя мама колись надумає повернутися в Україну, надто добре їй жилося за кордоном.

Але нещодавно вона ошелешила мене новиною і не одною.

— Доню, готуйся, я повертаюсь в Україну – сказала вона мені одного дня. – От тільки їду я не сама схоже у тебе з’явиться вітчим, а згодом і сестричка.

Чесно кажучи я ще від першої частини повідомлення уже була у легкому ступорі а від другої так узагалі мову втратила. Тоді я подумала що у маминого кавалера є донька але виявилася що мама моя при надії. І це у 45 років?

Читайте також: Повернувшись додому я мало свідомості не втратила, адже на кухні стояла коробка із новенькою плитою. Ну нарешті мій чоловік таки мене почув і придбав те, що необхідно було придбати ще зо п’ять років тому. Я не буду готувати на старенькій електричній плитці. Нарешті можна буде і кофе зварити і кашу приготувати одночасно, а не робити все по черзі

— Я б уде тебе попросила звільнити квартиру до жовтня, – каже вона мені, – У мене вже шостий місяць терміну, хочу, аби сестричка твоя з’явилась вдома, та й Григорію роботу запропонували вигідну. Нам треба поветратись терміново.

Я вимкнула зв’язок не в силах осмислити почуте. Мало того, що мама моя заміж зібралась, у мене має бути сестричка, та ще й я повинна от прямо зараз шукати собі житло і то терміново.

Я ж не одна, у мене чоловік і дитина і ми вже два роки живемо в цій квартирі. Тільки ось ремонт завершили в дитячій. Мама ж сама нам допомагала в цьому, передавала гроші, коли матеріали здорожчали. Виходить, що вона вже тоді знала, що у тій кімнаті далеко не онук її рости буде?

Мама, навіть не поцікавилась у мене, а куди, власне, ми подінемось утрьох. Для неї основне, аби ми швидше з’їхали. Вона, навіть клінінг квартири замовила на 15 жовтня. Ну, аби заїхати в чисту квартиру.

Найприкріше, що вона щаслива. Щебече мені у трубку про те, як себе почуває, будує плани на майбутнє і дуже дивується, а чого я мало посміхаюсь?

Нині ми із чоловіком перевозимо речі до моєї бабусі. Вона теж дивується, а чому, власне, я так гостро реагую на останні події:

— Лідочко, дочко, не можна ж так. Ходиш чорніше від хмари. Порадій за маму рідну, адже вона нарешті стала щасливою.

От тільки я не розумію, чому радіти маю?

Не знаю, чи й зможу більше ту жінку мамою називати після того, як вона вчинила зі мною і моєю родиною.

Хіба так важко зрозуміти мої почуття?

Скажіть, це нормально от так з рідною донькою?

09,10,2023

Головна картинка ілюстративна.