fbpx
Історії з життя
Мама з бабусею викликали вантажну машину і вирушили в дорогу. У квартирі не було нічого. Взагалі нічого. Ні меблів, ні штор, ні кухні, ні змішувачів. Навіть лінолеум в одній з кімнаті було знято і вивезено. Мама зателефонувала Юрі, аби дізнатись як же так вони з невісткою квартиру залишали.

Вони не знають, що таке знімне житло та комунальна квартира. Їм не довелося пережити це на собі.

Мама  приїхала до мене, допомагати з дітьми. А Юра тільки но одружився. Знімати? Навіщо платити чужим людям, якщо можна попроситися до мами?

Три роки прожили. Не сплачували ні за які послуги. Удвох в двокімнатній квартирі. Мама там навіть не з’являлася, щоб не бентежити молодят. Сама колись з бабусею жила, тому не бажала невістці такої ж долі.

Тимчасовий притулок для подружжя, швидко перестав сприйматися таким. Юра з Наташею змінили замки та почали робити ремонт.

– Не треба дітки. Я згодом сама впораюся з ремонтами, – несміливо заперечила мама.

– Ми для себе! Ми б і знімне житло відремонтували – нам же тут жити! – посміхнулася у відповідь Наталя.

– А потім квартиру собі купимо. А це все, тобі залишиться. Будеш нас добрим словом згадувати. – додав Юра.

Вони пофарбували стелю, переклеїли шпалери і поміняли лінолеум. На тому ремонт і закінчився. Але мама і цьому була рада. Хоча і не бачила, як змінилася її квартира.

– Батьки кухонний гарнітур замовили та мама з розмірами наплутала. А на вашу кухню підійде? Треба? Віддам безкоштовно! Юра сам все збере. Яка краса буде! – подзвонила Наташа.

– У мене, здається теж кухня непогана. Все ж не фанера з тирсою, а міцне дерево.

– Краса! Сучасність! Стиль! – вмовляла її молода.

– Добре. Якщо тобі так хочеться, – так в маминій квартирі з’явилася нова кухня.

Крім кухні, вони прикупили передпокій, спальню, стільці на металевий ніжках, а крісла були замінені на мішки. Звідки я знаю? За фотографіями в соціальних мережах. Мамині меблі були відправлені ​​на смітник.

Потім прийшла черга сантехніки: унітаз, змішувачі, труби, лічильники. Мама раділа, які ж Наташа з Юрою хороші! Навіть намагалася допомогти їм грошиками. Від яких вони наполегливо відмовилися, виправдовуючись:

– Ми для себе робимо! Ми б в іншій квартирі теж ремонти робили б. Нам же жити! Потім все тобі, буде!

Балкон в маминій кімнаті був перероблений:

– У мене двоюрідний брат цим займається, знижку хорошу зробив, зовсім недорого вийшло. Тепер, який красивий балкон став! Ми не тільки для себе, але і для вас стараємось! Ми ж не чужі люди! – захоплено щебетала Наташа.

Квартиру вони так і не купили. Бабуся занедужала, з мамою домовилася жити разом. Якраз мій молодший синочок підріс, до садочка ще трішки залишалося. А якщо Наташа з Юрою такі чудові, то було вирішено виділити їм бабусину квартиру. І не просто виділити, а офіційно передати їхній сім’ї у власність.

Юру посвятили в такі плани. З Наталкою обговорили переїзд. Вони повинні були переїхати до бабусі в однокімнатну квартиру, а бабуся – до мами в двокімнатну. Зрозуміло ж, що їм було повідомлено і про їхню долю з квартири. Вони їдуть жити туди і отримують всі документи на житло.

Наташа ледь не плакала. Вона дякувала маму, за можливість пожити не сплачуючи оренду. Вона обіймала бабусю, обіцяючи не затягувати з правнуком або правнучкою. На такій радісній ноті всі стали збирати речі.

Перевалювальний пункт був влаштований у мене вдома. Мама, бабуся і її речі чекали моменту, коли Юра з Наташею поїдуть в майже свою квартиру.

– Ми збираємо речі! Велике вам спасибі! Низький уклін! – розщебеталася, Наталя. Прокашлялася і почала говорити про обставини, які змінилися, – Якщо у нас своя квартира, тоді ми дещо з собою заберемо. Юра сказав, що у бабусі все старе. Ви не проти?

Мама дала згоду. Вона подумала, що ліжко заберуть, можливо шафу, стільці. На перший час вистачить.

– Ми з’їхали! – не менш радісно сповістила Наташа через декілька днів.

Мама з бабусею викликали вантажну машину і вирушили в дорогу.

У квартирі не було нічого. Взагалі нічого. Ні меблів, ні штор, ні кухні, ні змішувачів. Навіть лінолеум в одній з кімнаті було знято і вивезено. Мама зателефонувала Юрі.

– Ти впевнена? – брат поставив безглузде запитання. – Я на роботі був. Нічого не знаю. Речі збирала Наташа і її двоюрідний брат. Ще нічого не розпаковано. Зараз приїду і подивлюся, якщо щось, то назад відправлю. З Наталкою сам поговорю.

Через чотири години до маминого під’їзду під’їхала газель. Вивантаженням керував Юра з червоним обличчям. Наталі не сподобалося, що її чоловік вирішив зробити повернення.

– Бабцю. Я тебе прошу, давай ти не будеш нічого переписувати? Нехай квартира на тобі так і залишиться, – наголосив Юра, розчарований вчинком дружини. Допоміг зібрати меблі і поїхав на нове місце проживання.

Брат розлучився з Наташею через чотири місяці після переїзду. Вона його не пробачила за те, що він їхні речі віддав незрозуміло кому. Хіба вона дарма три роки ремонти робила у чужій квартирі. Купувала меблі, а її взяли і виселили в бабусину однокімнатну халупку. Та ще й накрутили з офіційним оформленням власності. Від милої дівчинки нічого не залишилося.

Мені було б шкода Наталю, якби не одна обставина: вона вчиться на п’ятому курсі. І за весь час шлюбу не пропрацювала жодного дня. Так що все було придбано на гроші Юри. Ну так, я не буду сперечатися, за балкон окрема вдячність! Та за китайський кухонний гарнітур. Це найбільше обурило дівчину. Так, за таку розкіш можна було б і подякувати та ще й премію виписати!

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page