Мені сорок вісім років, половину з яких я прожила в першому шлюбі. І він був вдалим, якщо можна так висловитися. Мого чоловіка вже кілька років як не стало, і мені було дуже складно з цим змиритися. Від першого чоловіка у мене дві доньки, вони вже обидві дорослі, одній двадцять два, а другий скоро виповниться двадцять.
Я не любила цю людину настільки, щоб можна було описати наш роман такими словами, які бувають в книжках. Але я дуже поважала його, він дав мені багато, був найближчою для мене людиною. Незважаючи на те, що кохання від мене він так і не дочекався, я ніколи навіть не думала про те, щоб бути невірною йому.
Наш шлюб був по-своєму гарний, і ми були щасливі. Як я вже сказала, ця втрата далася дуже важко мені. Я взагалі не була готова до того, що він може піти так рано. Але після того як минув рік, в моє життя прийшов чоловік, який і був, як виявилося, моїм справжнім коханням. Ось це вже було дуже схоже на те, про що пишуть в книжках і про що знімають романтичні фільми.
У нас з ним такі почуття, які я вже й не сподівалася коли-небудь випробувати. Доньки, звичайно, помітили, що їх мама змінилася в поведінці. Тільки от якщо старша була щиро за мене рада, то у молодшої я такого ентузіазму не побачила. Вона просто прийняла цю новину спокійно.
Ми з моїм коханим поселилися у нього, а потім він зробив мені пропозицію, через кілька місяців я вийшла заміж за нього. Моя старша донька теж одружилася і я дуже за неї щаслива. Після весілля вони живуть в квартирі чоловіка. Мене радує ще й те, що за роки, які вона росла на моїх очах, ми з нею не втратили зв’язок і зараз спілкуємося так само добре, як і раніше. Незважаючи на те, що у мене новий чоловік.
А ось з молодшою донькою все не так райдужно. Одного разу вона краєм вуха почула, як я телефоном розмовляла зі своєю подругою. Предметом обговорення були обидва моїх чоловіки, я розповідала їй про те, що першого не кохала, а ще про силу почуттів до мого нинішнього чоловіка. І ось відтоді молодша віддалилася від мене зовсім.
Тепер нам дуже складно спілкуватися, вона абсолютно до мене не тягнеться. Якщо я пропоную приїхати чи дзвоню поговорити, вона вигадує причини тільки для того, щоб не йти на контакт. Щоб вона приїхала сама, такого і бути не може. Я вже не знаю, як можна її розговорити і привернути до себе.
Як тільки я торкаюся цієї непростої теми, вона починає плакати, замикається в собі і кидає слухавку. Більш-менш вона йде на розмову тільки зі старшою сестрою. Вона і розповіла мені причину такої зміни в поведінці моєї доньки. Річ у тім, що вона сприймає мене як зрадницю. Донька думала, що я залишуся вірна йому до кінця своїх днів, а я взяла і вийшла заміж.
Все своє життя вона була з ним дуже близька і тепер не бажає увійти в моє становище і зрозуміти, що мамі теж потрібно почуватися щасливою. Саме тому вона не може перебороти себе і спілкуватися зі мною хоча б зрідка. Вона міркує так, що для неї спілкування зі мною буде такою ж зрадою, а так чинити з батьком вона не хоче.
Молодша досі не відпустила його в своєму серці, не може пережити його втрату і тужить досі. І я її за це не звинувачую, навпаки, дуже добре розумію. Тільки от я не знаю, що в цій ситуації робити мені. Я дуже люблю свого чоловіка. І сподіваюся, що мені ніколи не доведеться вибирати між донькою і чоловіком.
Хотілося б почути пораду, невже я дійсно вчинила не гідно, влаштовуючи своє життя і щастя?
Фото ілюстративне.
