fbpx

Мої знайомі практично не в курсі моєї проблеми. Всі знають, що мої батьки живуть дуже далеко, але ніхто не знає, що ми не спілкуємося вже дванадцять років. Почалося все з того, що і моя мама, і тато – медики

Мої знайомі практично не в курсі моєї проблеми. Всі знають, що мої батьки живуть дуже далеко, але ніхто не знає, що ми не спілкуємося вже дванадцять років. Почалося все з того, що і моя мама, і тато – медики. Мама заслужений педіатр, а тато рятує людей на столі. Ще коли я тільки з’явилась, було відомо, що в майбутньому я стану лікарем. Спочатку я і сама не знала, ким хочу бути, тому покірно вступила до медучилища, як і хотіли мої батьки.

Навчалася я старанно, але з кожним роком відзначала, що мені все цікавіше малювати, ніж вчитися ставити крапельниці. Тому після випуску я з радістю прийняла пропозицію вийти заміж від свого хлопця. Заміжжя передбачало потребу переїхати в інше місто, де мене вже чекала пропозиція стати художником коміксів в одному журналі. Мої батьки спокійно сприйняли звістку про моє швидке заміжжя, але були категорично проти переїзду в інше місто, адже за їхнім планом я тепер повинна була вступати до університету, щоб далі вчитися на лікаря. А коли тато почув про те, що я зібралася малювати комікси, то у нього трохи стеля не рушила з місця. Мама тата підтримала, і вони одностайно заборонили мені виходити заміж і міняти професію. Але я вийшла заміж і поїхала. З тих пір з батьками ми не розмовляли.

Спочатку я думала, що це тимчасово і скоро вони відтануть. Але йшов рік за роком, а примирення так і не відбулося. Потім я звикла і вже не так переймалась з цього приводу. У мене є люблячий і турботливий чоловік, кар’єра художника пішла вгору: тепер я займаю високооплачувану посаду. А ще три місяці тому я стала мамою.

Це повністю перевернуло моє життя. Не думала, що зможу когось любити так сильно. Наша дочка – це найдорожче, що є у мене, і я бажаю їй всього найкращого. Я вирішила, що навіть коли її погляди будуть розходитися з моїми, я ніколи не буду примушувати дочку робити так, як хочу того я. Проте, я почала дуже часто згадувати свою маму, сумувати за нею. Мені стали зрозумілі почуття свого батька, швидше за все він просто дуже переймався за моє майбутнє. Я все частіше думаю про те, щоб поїхати до батьків у гості і помиритися.

Чоловік підтримує моє рішення. Але абсолютно не знаю, з чого почати. Я думаю, що батьки не пробачать мене і проженуть; що не захочуть навіть подивитися на свою внучку. Я тільки зараз усвідомила, яка я погана дочка, адже я навіть не в курсі, як вони жили ці дванадцять років. Тільки сама ставши мамою, я усвідомила, як важливо бути сім’єю. Мені життєво необхідно возз’єднатися з батьками. Хочу, щоб у моєї дитини були бабуся і дідусь. Я думаю, може для початку зателефонувати? Або краще відразу поїхати в надії, що нас приймуть?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page