Родичам, про яких я хочу розповісти, вже за 70. Вони люблять подорожувати, ведуть активний спосіб життя та ніколи не сидять на місці. Оскільки за кордон зараз особливо не покатаєшся світом, вони вирішили відвідувати родичів по колу.
З одного боку, рішення відвідати рідню — чудова ідея, адже вони вже немолоді. Однак вони люблять затримуватись на 2-3 тижні, а це приносить дискомфорт тим, хто приймає таких гостей.
Ось я, наприклад, на такі перспективи не збиралася підписуватися. Я перестала брати від тітки трубку, щоб вона не засіла ще у нас удома. Не подумайте, я людина гостинна, але по два тижні обходжувати гостей не збираюся.
Самі розумієте, що за літніми людьми треба доглядати і приділяти належну увагу. У їхні роки може статися будь-що, тому я не бажаю брати на себе відповідальність. Та й взагалі, я вважаю, що зараз краще посидіти вдома, щоб не розносити різне людям.
Коли родичі зрозуміли, що я навмисне не беру слухавки, почали на нас усім скаржитися. Мовляв, вони раніше ніколи в нас не гостювали, хоч би раз побачитися. Однак я у них теж не була в гостях, вони мені не близькі родичі.
Мама телефонує і запитує, чому я не хочу запросити до себе рідну тітоньку. я їй так і сказала, що три тижні годувати і забавляти не маю ні наміру, ні бажання. У відповідь почула, що вона мене такою ніколи не виховувала і що їй перед сестрою тепер соромно буде завше.
От скажіть, хіба я не права? Це ж мій дім і саме я вирішую, кого приймати, коли і скільки триватимуть відвідини. Хіба не так?
