На третьому курсі я проходила виробничу практику в одній організації, яка займалася будівництвом нафтових об’єктів. Організація була невеликою, але на той момент виконувала дуже колосальний об’єм роботи. Практично весь колектив складався з людей, які працювали з дня заснування фірми, багато хто з них були пов’язані родинними чи дружніми зв’язками. Зазвичай чужих людей з боку вони в свій колектив не брали, але мене порекомендував наш декан, який був однокурсником директора цієї організації, тому для мене було зроблено виняток.
Дуже переживала, коли їхала на практику, до цього я ніде і ніколи не працювала. Три місяці я повинна була працювати в колективі, що складається з одних жінок, які були старші за мене практично в 2,5 рази. Побоювання не виправдалися, мої колеги, не дивлячись на велику різницю у віці, мене дуже добре прийняли. Моїм начальником була жінка, яку в колективі звали просто Миколаївна, завдяки їй колектив не змінювався роками: всі були задоволені стабільною заробітною платою і хорошими преміями.
Як я зрозуміла з розмови, Ганна Миколаївна була одружена більше 25 років, діти вже виросли, жінка планувала доопрацювати до пенсії і виїхати жити до дітей, де у неї вже був побудований будинок.
І ось одного разу вдень їй хтось подзвонив на робочий телефон. І я була свідком такої розмови: «Так, Ганна Миколаївна Синиця. Та що ви кажете? Користуйтеся на здоров’я, не зітреться, але застерігайтеся, будьте ласкаві, а то мені в домі зараза не потрібна!».
Потім вона подивилася на нас і каже: «Слухавку кинула».
Всі відразу пожвавішали і почали розпитувати, хто і навіщо їй дзвонив.
– Уявляєте, дзвонить жінка і каже мені: «Це Ганна Миколаївна? Я кохана жінка вашого чоловіка». А після моєї фрази «користуйтеся на здоров’я, не зітреться» слухавку кинула. Ну, вже це нахабство на робочий по таких особистих моментах дзвонити. Могла б і на мобільний зателефонувати, боїться мене, напевно, що вичислю і ріжки обламаю.
Останню фразу жінка сказала з гумором, так як Ганна Миколаївна була невеликого зросту і дуже худенька.
На наступний ранок колеги стали розпитувати Миколаївну, поговорила вона з чоловіком: «Звичайно. Кажу йому за вечерею:
– Микито, мені тут любов твоя дзвонила на робочий телефон. Нехай совість увімкне, не займає робочу лінію з особистими питаннями. Дай мені її номер телефон, хочу їй передзвонити, а то зв’язок обірвався». Микита суп ледь проковтнув і ледь не перекинув на себе чашку.
– Аню, яка любов, ти про що? Це, напевно, тебе хтось розігрує. У мене крім тебе зроду не було нікого. А може жінка зрозуміла, що помилилася, тому і слухавку кинула, а ти відразу мене звинувачуєш у невірності.
– Звісно, живе десь друга Анна Миколаївна Синиця, чоловік якої у гречку стрибає, а мій не такий, він у мене НІ-НІ. Нічого не знаю, шуруй за довідкою, що ти здоровий.
Микита, звичайно, показав характер, зібрав речі і сказав:
– Я у друга поживу, раз немає до мене довіри у власному домі.
Взяв шкарпетки із зубною щіткою і пішов»
– Миколаївна, а ти сама як думаєш, справді невірний?
– Дівчата, ну навіть якщо і невірний, не “зітреться ж», – сказала Миколаївна і засміялася.
І як ви думаєте? Чим закінчилася вся ця історія? Приблизно через кілька тижнів чоловік все-таки повернувся додому з довідкою, що здоровий, конфлікт було вичерпано.
На четвертому курсі я познайомилася з моїм майбутнім чоловіком і вирішила відмовитися від роботи. Але я продовжувала спілкуватися з колишніми колегами в соціальних мережах. Від однієї зі своїх колег я дізналася, що Ганна Миколаївна все-таки допрацювала до пенсії, як вона мріяла, і поїхала разом з чоловіком до дітей. Через кілька років після переїзду вона серйозно занедужала. Її чоловік повів себе дуже гідно: доглядав за дружиною, тільки завдяки йому вона перемогла серйозну проблему і повернулася до життя.
Фото ілюстративне.
